Його життя схоже на яскраву пригоду, під час якої він примудрився побувати політиком і меценатом, військовиком і літератором, зробити низку відкриттів і зазирнути за завісу містичного. Хто ж він — граф Олександр Ходкевич, що проміняв блискучу Варшаву на провінційний Млинів?
Млинівський граф народився у Чорнобилі
У 1703 році містечко Чорнобиль стало фамільною резиденцією Ходкевичів. Як посаг його принесла магнатам донька попереднього власника містечка князя Казимира Сапіги Сесілія, одружившись з Яном Каролем Ходкевичем.
У скромній чорнобильській садибі (Ходкевичі не мешкали в замковому палаці) в родині генерального старости Жмудського Яна Миколая Ходкевича та Марії Людвики з Жевуських 4 червня 1776 року народився Олександр Францішек. Утім, точну дату народження майбутнього млинівського графа ще потрібно досліджувати. Коли Олександру Францішеку виповнилося 5 років, не стало батька — графа Яна Миколая, і опіку над сином повністю перебрала мати Марія Людвика.
Графиня була дама амбіційна, гонорова і свідома свого високого походження, тому дбала про належне виховання дітей. Олександр Францішек початкову освіту здобував у домашніх вчителів. А в 1790 році 14-річного шляхтича віддали до престижного варшавського лицарського пансіону для магнатської молоді відомого тогочасного професора і педагога Марціна Нікути.
На цьому чорнобильський етап життя графа завершився. У 1896 році родина Ходкевичів продала Чорнобиль російській державі, але замок і садиба залишалися в їхньому володінні аж до 1910 року.
Між політикою і війною
Поки юний граф Олександр здобував свої перші «університети», його мати, на той час уже вдова, в 1785 році розгорнула величезне будівництво нової резиденції з палацом і парком у Млинові, завершувати яке довелося уже Олександру.
А тим часом граф вісімнадцятирічним юнаком, у 1794-му, долучився до повстанців Тадеуша Костюшка, від якого отримав чин майора Національної гвардії. Під час польсько-австрійської війни 1809 року Олександр Ходкевич організовував таємні патріотичні товариства на Волині. Ідеї відродження Польщі й здобуття нею незалежності знаходили щирий відгук і підтримку в молодого патріотичного шляхтича. Після захоплення Наполеоном Вільна Ходкевич став членом Комітету Збройних Сил Тимчасового уряду. Утім, військова кар’єра графа Ходкевича була хоча й яскравою, але недовгою.
У липні 1812-го він, покладаючи неабиякі надії на Наполеона Бонапарта (поляки сподівалися, що, перемігши Росію, Наполеон сприятиме створенню незалежної польської держави), на власні кошти спорядив 18-й піхотний полк. Під командуванням Ходкевича полк у складі армії Наполеона воював проти росіян. У 1812 році полк Ходкевича брав участь в обороні стратегічної фортеці Модлін (тепер містечко Нови Двор Мазовецький за 30 кілометрів від Варшави). За участь в обороні Модліна Наполеон вирішив нагородити Ходкевича французьким Золотим Хрестом Почесного Легіону. Проте граф відмовився прийняти відзнаку, зазначивши, що служив не заради нагород, а задля відродження Польщі.
У 1815 році Ходкевич уже в чині бригадного генерала служив у польському війську. Однак у грудні 1818-го він остаточно залишив службу за власним бажанням через незгоду з грубими методами командування армією цесаревичем і Великим князем Костянтином (брат імператора Олександра І і намісник престолу, командувач збройних сил новоутвореного Царства Польського).
Протистояння між графом Ходкевичем і цесаревичем Костянтином відбувалося й надалі. Засідання сенату 9 квітня 1819 року було для Ходкевича останнім у якості сенатора. Цесаревич Костянтин у своїй промові образив патріотичні почуття Ходкевича, а в його особі, як вважав граф, і почуття усіх поляків. Гоноровий шляхтич надто різко відповів Костянтинові, за що й поплатився. Декретом імператора Олександра І Ходкевича було позбавлено звання сенатора. Натомість у жовтні 1819 року він продовжив політичну кар’єру, ставши депутатом сейму. У подальшому ще двічі — в 1820-у і 1825-у — обирався депутатом сейму від Сандомирського воєводства.
Олександр Ходкевич увійшов в історію російського повстання «декабристів». З проханням посприяти контактам з поляками-патріотами до Ходкевича звернулися Бестужев-Рюмін і Муравйов. Зустріч, під час якої обговорювали крамольні ідеї подолання самодержавної деспотії, відбулася зокрема в 1824 році в Києві під час «Київських контрактів». Під час процесу над «декабристами» посередництво Ходкевича було викрито. Його звинуватили в антидержавній діяльності й за наказом цесаревича Костянтина 8 лютого 1826 року арештували просто в млинівській резиденції, звідки доправили до Петербурга. Однак у суді довести провину Ходкевича не вдалося, і його звільнили. Щоправда, після цього граф мусив рік жити в Житомирі під наглядом поліції.
Пиво і хімія від Ходкевича
У біографії млинівського графа вражає розмаїття його наукових пошуків. А починалося все на Млинівщині. Спадковим маєтком молодого графа спочатку була садиба в селі Пекалів, неподалік Млинова. В ній були картинна галерея, багатюща бібліотека з родинним архівом, колекція унікальних старовинних предметів, аматорський приватний театр. А головне — там були лабораторія для фізичних і хімічних дослідів та метеорологічна обсерваторія, рукописи про діяльність якої зберігаються нині в Краківському архіві.
Фізико-хімічну лабораторію Ходкевич облаштував у 1811 році й у родовому палаці у Варшаві. Там не лише сам займався дослідженнями, а й дозволяв це робити вченим-початківцям та студентам.
Цього ж року 35-річний Олександр Ходкевич видав перший у Польщі посібник з пивоваріння, в якому вмістив не лише рецепти унікального пива, а й описав і зобразив у малюнках технологію виготовлення напою, обладнання броварні тощо. Його книгу перевидали, і нею користуються сучасні броварі.
Однак тогочасна громадськість трактувала його заняття як забаганки й фантазії багатого пана. «Вся його праця, на яку він поклав життя, розбивалася об нерозуміння суспільства», — писали сучасники. Не всі схвалили і його семитомний підручник з хімії (1816-1818 роки), розрахований на учнів ліцеїв та вищих шкіл. Але попри це Ходкевич таки зробив кілька відкриттів. Зокрема, довів, що йод можна отримати з фукусу (вид водорослів), а калій — з калійних солей.
У галузі фізики він займався, зокрема, побудовою повітряного термометра й спеціального телескопа для вимірювання відстані та метеорологічних спостережень.
Усе ж таки певного визнання граф-дослідник досяг. Про це свідчить його почесне членство в Академії наук у Петербурзі та Віленському університеті, товаристві аграрно-гальванічному в Парижі, мінералогічному в Єні та Петербурзі, фармацевтичному у Вільно.
Олександр Ходкевич був одним із засновників Волинської гімназії в Кременці. Щорічно надсилав туди 300 срібних рублів і окремо для кафедри хімії, якої був фундатором — 40 тисяч злотих.
Таємниці «філософського» будиночка
Успадкувавши після смерті в 1816 році матері Млинів, Олександр Ходкевич заходився добудовувати палацово-парковий комплекс, не забуваючи при цьому й про свою дослідницьку діяльність.
Ще за часів графині Людвики Олександр збудував у парку на березі мальовничого каналу павільйон, названий сучасниками графа «філософським» будиночком, в якому було облаштовано приміщення для дослідів та зберігання реактивів.
Саме тут любив усамітнюватися граф Ходкевич, якому не давали спокою непізнанні процеси природи. Досліди й експерименти стали головним захопленням млинівського шляхтича.
Дивакуваті досліди млинівського «Каліостро»
«Світло має вагу», — доводив з упертістю наполегливий граф Ходкевич. На думку, що промінь світла має вагу, млинівського шляхтича-експериментатора наштовхнуло споглядання картини Франческо Казанови «Напад розбійників», де зображено, як крізь грозове захмарене небо пробиваються промені сонця. Досліди зі «зважування» світла Ходкевич проводив у своєму «філософському» будиночку і, можливо, в павільйоні, який в описах резиденції називається «камера-обскура». Камерами-обскурами називали ящик з отвором для проходження світла. На протилежній стінці ящика отримувалося зображення. Цей пристрій був прототипом майбутніх фотоапаратів. Камери-обскури будували також у вигляді будиночків. У описі павільйону йдеться про наявність щілин у стелі для спостереження за сонячним світлом. У 1837 році Ходкевич таки опублікував статтю «Доповідь про вагу світла», яку показував усім своїм гостям і дуже пишався цим «відкриттям».
Вважаючи себе вченим-експериментатором, Ходкевич намагався будь-яким явищам, навіть містичним, знайти матеріальне пояснення. А те, що граф Ходкевич був членом кількох масонських лож (як відомо, алхімія — один з наріжних каменів масонства), накладало свій відбиток на його наукові пошуки. Деякі його досліди викликали, щонайменше, здивування у сучасників. Наприклад, він цілком серйозно досліджував феномен появи в млинівському маєтку привиду сестри Розалії, яку було страчено в 1794 році в Парижі. Обезглавлений привид доньки явився графині Марії Людвиці в млинівському палаці, після чого перелякана графиня виїхала до Чорнобиля і до Млинова навідувалась зрідка. Олександр Ходкевич щиро вірив, що появі привида можна знайти наукове пояснення, й узявся досліджувати явище за допомогою усіляких приладів, які конструював сам або ж замовляв у своїх колег-масонів.
А ще граф Ходкевич цікавився популярними в той час дослідами з електричного магнетизму, в якому вбачали доказ можливостей оживляти померлих людей. Можна припустити, що Ходкевич був біля витоків створення сучасного дефібрилятора — приладу для ліквідації порушення серцевої діяльності шляхом впливу на серце електричного імпульсу.
Не дивно, що подібні наукові розвідки тогочасне суспільство не вітало. Вони й справді чимось нагадували сумнівні експерименти відомого на той час легендарного авантюриста і містика (хоча й не позбавленого наукових знань і певних екстрасенсорних здібностей) графа Алессандро Каліостро. Утім, на відміну від Каліостро, який свої експерименти робив винятково з метою шахрайських оборудок, Олександр Ходкевич щиро прагнув докопатись до найглибших таємниць природи.
Літографія Ходкевича. Історія одного малюнку
Цікавий до усіляких новацій граф Ходкевич одного разу, перебуваючи в 1817 році у Варшаві, зацікавився майстернею лікаря Яна Сестжиньського, в якій для друку використовували відбитки на камені. Власне, це була перша на польських теренах спроба друку літографським способом.
Однак невдовзі через конфлікт Сестжиньського з керівництвом інституту її діяльність довелося припинити. Тоді граф Ходкевич запропонував Сестжиньському співпрацю, відкривши в 1818 році літографічну студію у своєму варшавському палаці на вулиці Міодовій. А в січні 1821 року «Кур’єр Варшавський» називав студію Ходкевича першим літографічним закладом у Польщі. Майстерню було обладнано двома невеликими ручними пресами, виготовленими в домашніх умовах. Працювали там митці-аматори, для яких літографія була радше модною розвагою. Власне, громадськість так і вважала, що студію створено для особистих розваг графа Ходкевича та його друзів. Як виглядала студія, демонструє унікальна літографія 1818 року, що дійшла до наших часів, виконана за малюнком військового інженера, кресляра та художника-аматора Юзефа Лекса. Він назвав її «Любителі літографії у Варшаві».
Унікальність цього малюнку ще й у тому, що на ньому з великою часткою імовірності зображено самого графа Ходкевича за роботою. З описів сучасників відомо, що Ходкевич був мало не два метри зростом, широкоплечий, хоча й худорлявий. Високий чоловік у центрі малюнку, імовірно, і є граф Ходкевич.
Четвертого грудня 1821 року «Кур’єр Варшавський» знову писав про літографію Ходкевича. Газета анонсувала вихід у світ нової серії дуже популярних літографічних гравюр з циклу «Варшавські оригінали», за якими полювали колекціонери. Це були зображення відомих у Варшаві особистостей.
Є згадка про те, що буцімто в 1825 році Олександр Ходкевич переніс літографічну студію до Млинова. Однак про її діяльність відомостей поки що не знайдено.
Світлана КАЛЬКО.
Закінчення в наступному номері.
