Монах з Дубна розповів, у чому сила йорданської води

804 0

Ми у соцмережах:

фото ілюстративне

19 січня на Рівненщині відзначають свято Водохреща, яке має іншу назву - Богоявлення.

 З нагоди свята журналістка Ксенія Галицька поспілкувалася із намісником Свято-Миколаївського чоловічого монастиря архімандрит Меркурій (Бікіра):

- Колись в давнину, в дані часи християнства, практично до IV ст. свято називалось лише Богоявлення, хоча зараз ми називаємо його, як і ви підмітили - Хрещення, чи Водохреща, або ж йорданські свята.

Мабуть, усі знають саму історію хрещення і як все відбувалось. Адже Святе письмо про це розповідає. І всі чотири століття це свято називалось Богоявленням. Воно в собі поєднувало і Різдво, і Найменування Господнє (зараз святкується 14 січня – прим.ред.) і Хрещення Господнє. Це все було одне свято – прихід на землю Спасителя.



Але як я вже розповідав, у IV ст. свято Богоявлення розділилося на два свята. Стало окремо Різдво і саме ж Богоявлення - залишилося, як ми називаємо сьогодні його - Хрещенням. Розділили це свято, можливо, для того, щоб християнізувати різні язичницькі свята. З давніх часів свято Богоявлення було 7-го січня. А Різдво перенесли на 25-те грудня. Адже знаємо, що 25-го грудня сонячне рівнодення. Тоді сама довша ніч і найкоротший день у році. І в язичницькому світі це було дуже популярне свято. Багато людей цього дня святкували і церква вирішила 25- те грудня християнізувати і з того часу в календарі було позначено Різдво Христове. Це було по старому стилю. А по новому – 6 січня.

Для християн свято Богоявлення – це перше явлення Бога в образі пресвятої трійці. Це було відкриття для людей. Бо до цього Старий завіт нам говорить просто про Бога, але більші подробиці про Бога є закриті. І саме на це свято люди перший раз почали Бога в трьох особах - Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух святий. Тому старовинна назва була Богоявлення.

В Україні Різдво Христове святкують трішки більше. Мабуть, тому що воно обросло традиціями. Хоча Богоявленські свята теж відносяться до великих свят. Другого дня свят згадують Іоана Хрестителя. Перед цим передує «хрещенський святвечір», який не відрізняється від попереднього, що є перед Різдвом. Цей день теж є пісним. Люди готуються духовно до свята. І навіть структури служб на Богоявлення одні і ті ж, що на Різдво. Єдина відмінність – це вода. Оскільки хрещення відбувалось в воді. І по статутах церкви цього дня освячується вода. І вона освячується не просто так.

- Розкажіть про освячення води?

- Воду освячувати ми можемо будь-коли. А от на Богоявлення вона особлива.

- Це ви говорите про 18-те січня, чи 19-те?

- А це та сама вода! Вона однакова, що в перший день, що в другий. І якщо ви першого дня набрали воду, то другого не обов’язково брати, бо вода однакова. І той самий чин освячення тільки в різні дні читаються одні і ті ж молитви.

- Знаю, що є люди, які люблять ділити воду і ще й підписують по датах..

- Є такі, але в цьому немає потреби. Люди думають, що між ними є різниця і якась із них сильніша. Але вони одинакові. А освячується ця вода два рази просто для зручності, щоб хто не зміг першого дня взяти, то прийшов до храму наступного ранку.

- Отче, могли б розказати про особливість цієї води?

- Як я вже казав, воду ми можемо освячувати щодня під час молебню. І освячується тільки та вода, яку ми освячуємо. А ця «йорданська вода» - інша. Це велика святиня. Вона в церкві завжди вважалося другою, після святого Причастя, помічною видимою силою для християнина. Все полягає в молитвах. Велике освячення води, яке читається лише два рази в році на навечір’ї 18-го січня і 19-го.

 

- В чому ще особливість цієї води?

- Треба людям слухати уважно молитви, які читаються у ці дні при освяченні води. Адже освячується й природа води. Там є й такі слова: «Освячується стихія водна». Тобто вся водна стихія, а не тільки там, де стоїть священик і лише в тому чані, де відбувається освячення води.

- Тобто освячується вся вода на планеті?

- Так. І якщо людина немічна і сидить в дома й не може прийти до храму, то можна піти до криниці і взяти собі свяченої води. Це та сама освячена вода, що по цілому світу. Бо молитва над нею прочитана і вся водна стихія освятилась. Так само можна воду набрати з крану, у кого немає криниці.

Навіть якби один священик в Україні прочитав цю молитву, то вода б була освячена для всіх. Чи наприклад в Греції прочитали молитву, то весь світ також мав би освячену воду. Але звісно, що краще, коли люди цього дня приходять до храму і присутні на освячені та чують ці молитви. Це треба слухати!

Якщо наприклад взяти сам чин освячення, то ця вода має силу зціляти не лише немочі людські, а сильна в боротьбі із злими духами. І не спроста в давнину греки назвали цю воду – великою святинею.

Також про властивості цієї води можуть розказати самі ж люди та їхні спостереження. Кажуть, що вона не псується, не змінює колір, як це роблять інші. Але про це церква нічого не каже. Просто говорить, що ця вода зберігається протягом року. І якщо людина немає можливості причаститися, то вона споживає цю воду. Звісно, що святе причастя вона не замінить, але вдома її можна з вірою спожити.

- Під час Йорданських свят і після них священики ходять по домівках людей і окроплюють їх. Від коли така традиція настала?

- Я не можу цього точно сказати. Але це, мабуть, звичай більше український. Люди собі теж самі можуть окропити домівки. Вони й це роблять. Проте на свято Богоявлення ледь не раз в році є так, що священик може відвідати усіх свої парафіян та їх сім’ї. Є більше часу для спілкування. Люди в своєму звичному середовищі мають можливість неформально запитати священика про те, що їх турбує.

- Отче, на свято Богоявлення є люди, які люблять пірнати у водоймах. Як Ви ставитесь до цієї традиції?

- Так, це дійсно традиція, яка прийшла до нас із Греції. Там одразу після освячення води люди пірнають за хрестом, якого священик кидає у воду. У них прийнято вважати, хто перший дістане хрест, той наче б то буде мати удачу на цілий рік. Така от в них традиція.

Що стосується нашого народу, то в нас такого не було. І занурюватись у воду на Водохреща почали зовсім недавно. Що з цього приводу думаю я? Особисто я не проти тої традиції, якщо людина має здоров’я і сміливість, то нехай, але я дуже проти того, коли люди занурюються з думкою, що очищаються від гріхів, чи то робить це на щастя , здоров’я і так далі, та ще й приписуючи цій традиції якісь магічні властивості.

 

 

 

 

 


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також