Нести мистецтво в маси в нашій країні полюбляли завжди, а от привезти мистецтво у далеке Полісся — ідея нова. В неділю вона з успіхом втілилася у далекому поліському селі Морочне Зарічненського району, де відкрилася художня виставка «Очерет мені був за колиску…».
Авторами мистецької акції є три рівенські митці — Олександр Гурістюк, Олексій Нагорнюк та Богдан Янчук, які впродовж 1999-2005 років організували понад двадцять краєзнавчих та мистецьких експедицій до Рокитнівського, Сарненського, Дубровицького, Володимирецького та Зарічненського районів Рівенщини. Враження від відвідування архаїчного Полісся втілилися у кілька десятків живописних та фото— робіт, оригінальних витинанок, присвячених традиційній культурі та природі краю. Частина з них вже експонувалася на виставках «Вузькоколійка. 106 кілометрів Полісся», що проходила в Рівному минулого жовтня, та «Полісся», котра відбувалася в грудні в Любліні. Ідея показати художні роботи тим, кому вони, власне, й присвячені, виникла завдяки співпраці авторів зі священиком і краєзнавцем із Морочного отцем Павлом Дубінцем. Також святково вбраних мешканців села вітали й виступи співаків та музикантів Зарічненського району, котрі представили пісенні зразки унікального поліського фольклору. Однак виставка так би й залишилася мистецькою подією, якби відповідного колориту їй не додав несподіваний приїзд голови ОДА Василя Червонія, котрий не зміг втриматися й не показати себе хоч і невеличкій, зате позитивно налаштованій громаді, та місцевим журналістам, котрих приїхало в Морочне на диво багато. Відзначивши значний внесок своєї партії у всьому хорошому та запевнивши присутніх, що нова влада прийшла «всерйоз і надовго», пан Василь привселюдно пообіцяв провести до села асфальтну дорогу та закликав місцевих мешканців не забувати народні промисли, займатися котрими, на його думку, нині дуже вигідно. Адже за інформацією голови облдержадміністрації, вартість вишиванки в Рівному сягає 300 гривень, а в Києві — всіх 700-1500 гривень! Пообіймавшись із дівчатками у віночках та бабцями в очіпках, Червоній залишив дещо спантеличених поліщуків розмірковувати про сказане й поїхав працювати на благо народу. Не знав він лишень, що через нього постраждало як мінімум 13 берізок — символів того архаїчного Полісся, яке в цей день всі дружньо прославляли. Саме стільки дерев, висотою 3-4 метри, були безжально спиляні й понавтикані навколо сцени — для створення відповідного антуражу. Дотепні поліщуки реагували на раптову появу біля місцевого магазину березового гаю відповідно — «вони б ще траву пофарбували!». А мені з цього приводу спали на думку слова пісні бунтівного Андрія Панчишина про приїзд Горбачова на Львівщину: «Край дороги посадили без коріння ялинки, ще й бетоном їх залили, щоб стояли навіки. Всю бруківку мили милом, а шампунем тротуар — щоб блищало, як проїде генеральний секретар». З новою нас владою!
