Гощанська громада провела до місця вічного спочинку воїна-Захисника, головного сержанта Володимира Озарчука з Гощі.
Володимир Озарчук народився 2 лютого 1975 року в багатодітній родині Василя й Тамари Озарчуків із села Жалянка Гощанського району. Був третьою із п’яти дітей в сім’ї. Шкільні роки Героя пов’язані з Садівською школою. Після її закінчення, уступив до вищого ПТУ №1 м. Рівне, де здобув фах штукатура, лицювальника-плиточника.
Травень 1998 року став одним із найщасливіших у його житті - Володимир змінив статус парубка на одруженого чоловіка. З майбутньою дружиною Валентиною познайомився у Малятині, де вона працювала землевпорядником тодішньої Малятинської сільської ради. Уже за рік, 1999 року, щасливе молоде подружжя раділо появі на світ синочка Романа. Певний час родина жила в селі Милятин Острозького району разом із мамою Валентини.
Володимир Озарчук завжди був героєм і найліпшим другом для свого сина Романа.
- Мій найкращий друг - це мій татусь. Він усе вміє, все може. У нього золоті руки, - уривок із шкільного твору Романа на тему «Хто твій найкращий друг?».
Згодом сім’я переїхала в Гощу, де Роман продовжив навчання в гімназії.
Володимир Озарчук любив свою сім’ю, свою роботу. Аби забезпечити гідне життя родині, працював плиточником у різних країнах. Весь світ був його робочим місцем.
Він любив Україну. Тож коли російські орки увірвалися в мирне життя українців, чоловік у перші дні березня добровольцем поповнив ряди Нацгвардії. Разом із ним з власної волі пішли боронити рідну землю гощанці, друзі-сусіди Віталій Калінчук, Михайло Маснюк, а згодом Андрій Тимощук.
У перший рік широкомасштабної війни Володимир Озарчук перебував на Рівненщині. У березні 2023-го перевівся до батальйону «Свобода» бригади швидкого реагування Нацгвардії «Рубіж». Відтак потрапив на полігон у Гостомелі, де пройшов додаткові військові навчання. З травня 2023-го перебував у районі села Спірне Бахмутського району Донецької області.
Військовий приклад батька-захисника зіграв визначальну роль і в житті його єдиного сина. Після закінчення Гощанської гімназії Роман уступив до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій. У березні 2023-го Роман поповнив ряди Нацгвардії, безапеляційно заявивши матері: «Країна в біді. Наука не тепер». Пройшовши відповідну підготовку, Роман став стрільцем-санітаром Нацгвардії.
Востаннє Володимир Озарчук був удома цьогоріч перед святом Пасхи. Усього два дні життя на відносно мирній території України і знову повернувся до побратимів. З дружиною зв’язувався телефоном практично щодня. У телефонному режимі відсвяткували 17 березня срібне весілля - 25 років подружнього життя.
Перед виходами на завдання завжди попереджав, що буде без зв’язку. Телефонував при першій нагоді, одразу після повернення із завдань. Так було й цього разу. Розмова недільного вечора, 6 серпня, була останньою у їхньому житті. А далі мовчання. Уже 8 серпня Валентина отримала сповіщення про загибель свого чоловіка 8 серпня у районі села Спірне що на Донеччині. До моменту планової ротації в Гостомель Володимир не дожив усього кілька днів.
- Чесний, справедливий, надійний друг і побратим, який завжди стояв за правду. Добряк, пам'ять про якого завжди житиме в серцях рідних і друзів, - повідомляє Гощанська селищна рада. - У Героя залишилася мати Тамара Іванівна, дружина Валентина, син Роман, брати Микола і Віталій, сестра Ірина. Ушанувати вірного сина України прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці, громадськість. Поховали Героя на гощанському кладовищі під триразовий салют і Державний Гімн України. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали дружині Героя, як вічну згадку про подвиг Захисника України. Щирі співчуття рідним і близьким Володимира Озарчука. Вічна пам'ять, вічна слава Герою!
