Над закинутим німецьким бункером, що поруч з обласним краєзнавчим музеєм, почали зводити накриття. Здолбунівська фірма, яка взяла цей об’єкт періоду другої світової війни в оренду, збирається влаштувати тут презентабельний офіс.
— Ми працюємо з Білоруссю, Афганістаном, державами Африки. Зводимо у них цементні заводи. Щоб зустрічатися з представниками цих держав, нам потрібен пристойний офіс, — пояснив заступник директора з будівництва ВАТ «Укрцемремонт» Андрій Остапчук. — Майже два роки тому ми виграли аукціон на оренду бункера. І міська влада здала нам його на 49 років під будівництво офісу. За оренду бункера платимо щомісячно 8 тисяч гривень. За договором оренди, спочатку ми повинні привести бункер в порядок, а тоді розробити проект майбутнього офісу. Ми рік збирали по інстанціях усі необхідні дозволи, щоб змогти приступити, врешті, до наведення ладу в бункері: накрити його від дощу, відкачати воду. Адже води у споруді стільки, що можна пірнати. Наступним етапом стане подання проекту офісу на розгляд в управління архітектури. Жодних супервеликих будівництв здійснювати тут не плануємо. Адже бункер розташований у рекреаційній зоні — поруч з музеєм, будівля якого віднесена до культурної спадщини. І для того, щоб могти тут щось робити, нам навіть довелося отримувати дозволи у Києві. Коли зможемо приступити до будівництва? Десь за рік. А до цього ще доведеться за паперами побігати, бо оформлено їх лише близько 20%. Нас ввесь час підганяють: робіть щось врешті. А дозволи на те, щоб хоч якісь роботи здійснювати у бункері, ми отримали лише місяць тому. Нагадаємо, що два роки тому директор обласного краєзнавчого музею Олександр Булига пропонував у бункері створити музей тоталітарних режимів. Втім, вочевидь, тепер ця ідея так і залишиться лише ідеєю, адже керівництво «Укрцемремонту» пояснює, що «могли б у бункері й музей створити, якби на це були дозволи міської влади, а так маємо дозвіл лише на офіс». Заступник начальника відділу охорони культурної спадщини облуправління культури Юрій Калітинський стверджує: — Бункер не є об’єктом культурної спадщини. Він перебуває у комунальній власності міста, тому може використовуватися так, як міська влада вважає за потрібне. Про історію бункера ходить чимало чуток. Хоча, скоріше за все, тут був звичайний комунікаційний вузол під час війни. У післявоєнний час бункер був майже повністю залитий бетоном, тож до нижніх поверхів у ньому не добратися.
