Багатодітна родина нині не в моді. Cучасна середньостатистична сім’я давно обмежується народженням одного-двох дітей, а якщо хтось і наважується на третього малюка, то його вважають мало не героєм, не кажучи вже про тих, у кого діточок — як у того Омелька, що з приказки про «невеличку» сімейку». Родина Оросів з села Колоденка Рівенського району по праву може претендувати на звання найгероїчнішої у нашій області. Адже вона налічує аж 16 дітей.
«Не думали, що в нас буде така велика родина» «Прикраса» будівлі у вигляді десятка дитячих штанців приблизно одного розміру, які, щойно виправши, вивісили сушитися, не дала помилитися: саме у цьому чималому двоповерховому будинку мешкає одна з найбільших родин нашої області. Господар, що порався на подвір’ї і своєю зовнішністю аж ніяк не нагадував замученого клопотами багатодітного татуся, усміхнувшись, запросив до хати. Господиня в цей час калатала у кухні трилітровий бутель зі сметаною, намагаючись збити масло, тож дещо знітилася від появи несподіваних гостей. Кілька пар цікавих дитячих оченят у цю мить ковзнуло поглядом по тому, хто наважився порушити традиційну робочу обстановку в їхній оселі. Саме так відбулося знайомство з незвичайною родиною Оросів, чорнобильських переселенців, яка ось уже шостий рік мешкає в Колоденці. Донедавна чималеньке сімейство проживало у Тутовичах Сарненського району, звідки родом господар — 49-річний Віктор Орос. Його дружина Тетяна — з Великих Цепцевич, що на Володимиреччині. Втім, обидва села розташовані зовсім поруч — через річку. А оскільки дівчата з сусіднього села завжди здаються кращими, ніж зі свого, то саме у Цепцевичах, завітавши якось на вечорниці, зустрів Віктор 28 років тому свою майбутню долю. Тетяна була з простої сім’ї, виросла не в розкошах, тож, зробив висновок юнак, не повинна злякатися труднощів сімейного життя. Та й в очах у неї було «щось таке», що вже за чотири місяці він запропонував їй побратися. Про те, що в них буде така велика родина, вони тоді зовсім не думали. Тетяна, щоправда, сама зросла у багатодітній сім’ї: їх було у батьків восьмеро. Втім, про те, що родина може налічувати аж 18 дітей, вона й уявити собі не могла. Віктор Орос, у свою чергу, мріяв, щоб його сини і дочки мали братиків і сестричок. Адже у своєї матері був єдиним сином. Тож одне за одним у їхній родині з’явилося 18 діточок. Двоє з них, щоправда, померли ще маленькими. Тож нині в Тетяни і Віктора Оросів є сім синів та дев’ять доньок. Найстаршому, Миколі, 26 років. Він вже одружений і має двох доньок. Нещодавно разом з родиною він виїхав до США.25-річний Віталій, оскільки всі Ороси — віруючі-п’ятидесятники, нині місіонерствує в Криму. Разом з ним на будівництво молитовного дому до Криму поїхав і 21-річний Василь, який має неабиякий хист до столярної справи, тож його руки тут особливо в пригоді. 22-річна Світлана теж місіонер, але на Полтавщині. 18-річний Володимир зараз служить в армії на Львівщині. 17-річні близнята Іра й Інна закінчують у цьому році 11 клас. Вони охоче пораються на кухні, готують смачні торти, деруни на всю сімейку і мріють після закінчення школи здобути професію кулінара. Юра й Ліля, відповідно, ходять у дев’ятий та восьмий клас. Якщо в Юри найбільша пристрасть — мотоцикл, то у Лілі — гітара. Грати на ній її навчив батько, який добре володіє, окрім гітари, ще й грою на баяні та акордеоні. Ліля та її старші сестри до всього ще й гарно співають у три голоси.12-річна Аліна добре плете спицями. А молодші за неї на рік два брати Вадим та Олег теж мають своє майже доросле заняття — пасуть корову. Люда — першокласниця. І ще тяжко сказати, яке ж заняття її улюблене. А 5-річна Мирослава та 2-річна Марта — ще взагалі мамині й татові мізинчики.
Сім літрів борщу і чотири буханці хліба — на один день Живе це чималеньке сімейство з власного господарства. Адже мають Ороси гектар городу, дві корови, четверо свиней. Ще тато Віктор працює сторожем, приносячи додому сяку-таку копійчину. Мама ж за дітьми не мала коли працювати. І навіть нині вона перебуває ще у відпустці по догляду за найменшою донькою. Втім, пані Тетяна зовсім не схожа на запрацьовану, втомлену життям жінку. По господарству їй в усьому допомагають нині діти. Не відчуває вона й особливих труднощів у побуті. Адже спонсор їхньої релігійної общини з Німеччини подарував Оросам пральну машину-автомат, тож прання нині зовсім не проблема, хоч інколи доводиться ним займатися і двічі на день. Приготування їжі теж не становить проблем для пані Тетяни, хоч, як признається вона, варити борщу доводиться семилітрову каструлю, а хліба пекти чи купувати 3-4 буханці на день. Виручають з харчами Оросів власні корови, завдяки їм у домі постійно є свіжі молоко, сметана, масло. — Ми не просимо і не чекаємо нічиєї допомоги, — говорить пан Віктор. — Нам держава допомогла колись із житлом, виділивши будинок на вісім кімнат. І ми їй за це вдячні. З рештою проблем цілком справляємося самі. Єдине, чого ніяк не можемо добитися, це встановлення в нашому домі телефону. З 2001 року звертаємося з цим проханням, але воно досі не вирішилося.
Родині Оросів досі дивуються Якщо в Колоденці до незвичайної родини Оросів давно звикли, то у багатьох інших людей вона часто-густо викликає здивування. Втім, найбільшим воно, мабуть, було у бельгійського посла, коли пан Віктор став заповнювати документи, щоб поїхати разом зі співочою групою своєї релігійної общини до Бельгії. Коли перші п’ять рядочків на сторінці для внесення імен дітей у закордонному паспорті були заповнені, а за ними послідували ще двічі по п’ять, бельгієць запитав: «Це що, всі діти його?». Коли йому відповіли, що так, він поцікавився, скільки ж у Віктора Ороса дружин. Почувши у відповідь, що лише одна, здивований посол вигукнув: «То це що, робота в нього така?». Втім, навіть здивування, а подекуди й відверті насмішки не заважають Оросам любити усіх своїх 16 синів і дочок і пишатися своєю великою і дружною сім’єю.
