«Допоможіть, матір трьох дітей виселили з гуртожитку на вулицю», — повідомили редакцію «РВ» з села Малий Шпаків Рівенського району. Жінка, яка назвалася Варварою Мефодіївною, описала страхітливу історію про бездушність керівництва місцевого авторемонтного заводу, яке «жорстоко обійшлося з нещасною». Втім, як виявилося, захищати потрібно було не ту, яка потерпіла від «бездушності».
33-річна Віта, прізвища якої не називатимемо з етичних міркувань, лежала на несвіжій постелі у домі Варвари Мефодіївни, котра прихистила нещасну і навіть визвалася їй допомогти поквитатися з «несправедливим» керівництвом заводу. Про свої митарства Віта розповіла таке: — Ще навесні директор заводу попереджав мене про виселення і дав для цього місяць. Я не виселилася, бо не мала куди. Власного житла у мене немає, а кімнату в селі ніхто не здає. З рідних у мене — мама, яка живе у сусідньому селі Дядьковичі. Але в неї теж немає житла. Вона доглядає психічно хворого інваліда, щоб мати право успадкувати його хату. Разом з нею живе мій молодший брат з дружиною і дитиною та мої троє дітей. Роботи у мене немає. Раніше я працювала продавцем. Але після торгівлі на базарі не маю здоров’я. Перенесла складну операцію. Чоловік мене залишив. Поїхав на заробітки і там знайшов собі другу жінку, хоч ми офіційно і не розлучені. Тиждень тому, коли я повернулася у гуртожиток, двері мого житла виявилися забитими цвяхами та опломбованими. Тож я опинилася на вулиці. Хотіла покінчити з життям, але Варвара Мефодіївна, моя колишня вчителька, мене врятувала. Нині не маю де жити. Історія, розказана Вітою, може викликати сльози, якби не одне «але», про яке жінка промовчала. Вона не згадала причини, через яку її виселили. Звісно, це не в її інтересах. Тож дізнатися про них ми спробували на заводі, у власності якого перебуває згаданий гуртожиток. Розповідає інспектор з кадрів заводу, яка займається питаннями гуртожитку, Валентина Ротовська: — Віта — жінка сумнівної поведінки. Тож ми не знали, як її збутися. Майже три роки терпіли її п’янки. Ї ї дітей тут ніхто не бачив, оскільки з Вітою вони не жили тут ні дня. А мати Вітина навіть піднімала питання про позбавлення своєї доньки батьківських прав. Без роботи Віта залишилася, бо проторгувалася на велику суму. Тож нині вона заробляє тим, що ходить людям допомагати працювати на городі, тільки заробляє у них випивку, а не гроші. Віта, живучи в гуртожитку нашого заводу, не раз крала електроенергію, несвоєчасно вносила плату за житло, одного разу ледь взагалі його не спалила. Оскільки вона не працівниця заводу, ми вирішили її виселити, тим паче, що у нас є працівники, які потребують житла. Слова п. Ротовської підтвердив і сільський голова Малого Шпакова Михайло Войтович, додавши, що Вітина поведінка завжди додавала клопоту місцевому дільничному інспектору міліції. Недобра слава про жінку ходить і серед її односельців. А слова дітей Віти (у неї 15-річна донька та двоє синів 10 та 12 років) взагалі вражають. — Мама до нас навідується десь раз на півроку, — розповіла донька Оксана. — Коли приходить, то влаштовує п’яний скандал, б’є нас або посилає по випивку. Виховує нас бабуся. Нам з нею добре. Кращі, ніж з мамою, у нас стосунки з татом, він з Києва приїжджає до нас частіше: раз у місяць чи у два місяці. До речі, мама Віти не отримує пенсії, оскільки не досягла пенсійного віку. А після перенесеного інсульту групи інвалідності їй не дали. Тож єдиний дохід у цій сім’ї — те, що зберуть з городу. На щастя, з одягом дітям та поверненням Вітиних боргів допомагає Вітин чоловік. Ось і всі статки. — З дітей часто сміються і називають їх бомжами. Через це вони не хочуть ходити до школи, — розповіла Вітина мама. — Оксана взагалі замкнулася у собі і навіть до подружок не йде. Щоб отримати якусь допомогу на дітей, я зверталася у дитячу кімнату міліції райдержадміністрації з приводу позбавлення моєї доньки батьківських прав. Однак безрезультатно. Та й я не дуже цього добиваюся, бо боюся, що дітей не залишать зі мною, а віддадуть до інтернату. У Дядьковицькій школі, де навчаються Вітині діти, незважаючи на те, що ось уже майже три роки вони не живуть зі своїми батьками, лише зараз порушили питання про позбавлення їх батьківських прав. — Ми вважаємо, що цим дітям буде краще в інтернаті, — говорить заступник директора школи Марія Савка. — Адже їхня бабуся не зовсім здорова і не може належним чином за дітьми доглянути. Тож вони досить часто пропускають уроки ( з лютого їх у школі майже не бачили), приходять до школи брудні. Поза уроками крадуть з чужих городів цибулю, капусту, потім продають на базарі. Ми вже зібрали всі необхідні документи, щоб подати до суду позов щодо позбавлення їхніх батьків батьківських прав і протягом літа маємо вирішити це питання.
