Цього року на Рівенщині зафіксовано 593 випадки захворювання на сифіліс, причому цю хворобу виявлено у 44 вагітних та шести дітей до 14 років, з яких четверо заразилися побутовим шляхом, а двоє народилися від хворих матерів. Лікарі констатують: захворюваність на сифіліс зросла на Рівенщині на 10%, і пояснюють сплеск венеричних захворювань соціальними проблемами та низькою мораллю.
Найбільш ураженими сифілісом є Рівне (281 випадок), трохи менше — Острозький, Здолбунівський, Костопільський, Гощанський райони. А Рокитнівський район цьогоріч відзначився тим, що у ньому виявили аж 24 хворих (торік — лише 3). Втім, як пояснила завідувачка оргметодкабінету обласного шкірвендиспасеру Марія Артемович, такий сплеск захворюваності викликаний не тим, що рокитнівчани стали більш нерозважливими у статевих зв’язках, а тим, що тут торік працював лише один лікар-дерматовенеролог (другий виїхав на заробітки). Після появи у цьому році ще одного лікаря процес виявлення хворих поліпшився. В результаті число випадків сифілісу поповзло різко вгору. Можна було б зробити висновок про те, що в нашій області поменшало гонореї. Адже цього року її виявили лише у 419 людей, на відміну від минулого — 458. Однак, як стверджує п.Артемович, це зменшення свідчить лише про те, що гірше стали працювати лікарі, проводячи неякісно медогляди. Значні цифри спостерігаються у поширенні так званих нових венеричних інфекцій. Так, мікоплазмозу за дев’ять місяців цього року виявлено 838 випадків, трихомоніазу 435, а хламідіозу, найдорожчого в діагностиці та лікуванні, аж 1015. Медики таку ситуацію з вензахворюваністю пояснюють насамперед соціальними проблемами. Адже через відсутність можливості пристойно заробляти у рідному місті чи селі, значна частина жителів області вирушає на заробітки в інші області чи й навіть держави. Зрозуміло, що відрив на тривалий час від сім’ї аж ніяк не сприяє високій моральності. Тож особливо чоловіки найчастіше «стрибають у гречку» і привозять додому інфекцію. Венерологи вже давно помітили, що саме на осінь-зиму — період, коли люди повертаються із сезонних заробітків — спостерігається найбільший наплив відвідувачів у шкірвендиспансері. Другий найбільш уразливий до вензахворюваності контингент — це молодь, особливо та, що вирвалася з села і поспішає спробувати подалі від пильного ока батьків усіх принад дорослого життя. Так що останнім часом список уразливих до венеричних хвороб верств населення дещо розширився на відміну від списку кількарічної давності, в якому переважали любителі секс-бізнесу на трасі — водії-далекобійники. Якщо при СРСР лікування вензахворювань було ледь не примусовим і кожен випадок зараження розглядався як НП невеликого масштабу, то нині венерологи більш спокійно на це реагують і лікуватися ніхто нікого не примушує. Втім, близько 35% людей самостійно звертаються до лікаря, запримітивши, що зі здоров’ям щось не те. Решта потрапляють у число хворих після проходження медогляду чи здавання крові під час потрапляння до лікарні. Досить тяжко останнім часом, стверджують медики, з’ясувати коло осіб, з якими контактував хворий. Адже найчастіше їхніх прізвищ або не знають, або відмовляються називати. Втім, навіть зважаючи на це, працівники обласного шкірвендиспасеру цього року змушені були відіслати, причому не лише по Україні, майже 2000 листів з вимогою направити на обстеження ту чи іншу людину-контактника. Лікуються хворі за власний кошт. Лікування, щоправда, не таке тривале і дороге, як раніше. Приміром, гонорея лікується за тиждень, і витратити на це доведеться близько 50 грн., сифіліс — близько місяця і обійдеться у майже 200 грн. Найдорожче — до 800 грн. — лікувати хламідіоз. Втім, навіть при такій відносно невисокій вартості лікування основних інфекцій знаходяться люди, які від лікування відмовляються, не здогадуючись про те, на які проблеми зі здоров’ям наражають себе та своїх близьких. У той же час для лікування вензахворювань нині не потрібно навіть лягати в стаціонар шкірвендиспансеру. Адже сюди кладуть лише сифілітиків (а це близько 30% від усіх хворих). Решта лікується амбулаторно. Досить великою популярністю у венеричних хворих нині користується анонімний кабінет, створений при шкірвендиспансері. І, як стверджує п.Артемович, краще лікуватися саме у ньому, а не в різних сумнівних приватних спеціалістів.
