Цю назву турецький населений пункт одержав від древнього мессопотамського міста, яке розташовувалося на цьому місці. «На площі 500 кв. м збереглися залишки древнього міста, — говорить Онджель. — Там же дотепер помітні сліди величезного корабля». Саме навколо залишків ковчега, на думку вченого, згодом і розселилися люди. «Багато чого тут зберігається в недоторканному вигляді, й історикам ще потрібно провести в наших краях серйозні дослідження», — запевняє він.
Тим часом у більшості свідчень як місце спочинку ковчега згадується усе-таки Великий Арарат. Ще в дохристиянські часи мандрівники і торговці, які проїжджали по Анатолійському плоскогір’ю, розповідали потім, що бачили на горі щось, що нагадує корабель. У 1893 р. архідиякон несторіанської церкви Нуррі заявив, що сам бачив гігантське судно на краю замерзлого гірського озера. Влітку 1916 р. російській експедиції вдалося виявити об’єкт, який був визнаний Ноєвим ковчегом, і навіть проникнути всередину, узявши проби дерева і смоли. Проте у вогні Жовтневої революції всі документи про підйом на Арарат згоріли.
Після цього випадку ковчег «зник» на 30 років. Тільки в 1949 р. об’єкт, який нагадує обрисами фрагмент корабля, зафіксувала на одному зі схилів гори американська аерофотозйомка. У 50-х він знову потрапив на очі пілотам, а в 1987 р. був сфотографований із борту літака турецьких ВВС. Проте поблизу його мало хто бачив.
Російські дослідники змогли вирушити на пошуки ковчега тільки в 2003 році. Місцеві жителі розповіли ученим, що в 1948 р. тут був землетрус і ковчег буквально «витиснуло» з-під землі, причому в цей момент околицю освітило яскраве світло. Зараз корпус уявного Ноєвого ковчега, що є величезним утворенням зі скам’янілого дерева і виглядає як яхта з палубою розміром з футбольне поле, розділений на дві частини шматком скелі. Споруда має 150 м довжини, 25 м ширини, 15 м висоти і піднімається над поверхнею землі приблизно на 2 метри.
