Раніше з назвою рівенської команди «Brаm Stoker» асоціювалось одне слово — «сайкобілі» — швидкий і важкий різновид рокабілі. Останні виступи в дубенському рок-н-рольному пивбарі «Альт» вразили — «Brаm Stoker» став іншим. Набагато легша, доступніша масам музика, без претензій на «попсовість». Досить було раз почути нові речі старого колективу, аби потім десь собі підспівувати — «...братья Кличко порвут всем очко...», «...ла-ла-ла, не дала...», «...ти далєко, о Суліко...» і тому подібне.
— Цього вимагає сучасний музичний ринок. Ми живемо в Україні, де сайкобілі, яке ми грали, не йде. Працювати під дудку московських і київських тусовок не хотілося, було бажання зробити щось своє. Відповідно, прийшла зміна стилю. Власне, нічого нового ми не вигадали, а лише повернулися до того, з чого починали — панк має одні корені з рокабілі. Ми, повернувшись до початку, пішли трохи в іншому напрямку. — Грати іншу музику вимагає більше український чи західний ринок? — Український. Ми думали над тим, як би робити продукт, який буде краще продаватися в першу чергу в Україні, а також у Росії, західних країнах. Зараз ми дійшли висновку, що сучасною своєю музикою ми цього досягаємо — в музиці є елементи української народності, аутентизму. Це цікаво нам, це буде цікаво й їм. — Свого часу ви виконували музику тільки англійською. Зараз більшість пісень українських. Теж ринок? — Справа в тому, що серед музичних стилів є справжнє рокабілі та те, що схоже на нього. Легендарні «Містер Твістер» і «Браво» грають російський рок-н-рол, але не рокабілі. В цьому стилі є чітке правило — звідки б не був колектив, який хоче працювати в стилях рокабілі, сайкобілі, він обов’язково повинен використовувати тільки англійську мову. Це закон. Крок вліво, крок вправо — і це вже інша «струя». Київські «Mad Heads» — це чисте неорокабілі, що повністю відповідає правилам. Але не варто думати, що англомовні команди відвертаються від українського слухача. — Ті ж «Mad Heads» зараз створюють пісні українською. — Те, що вони роблять для Заходу та для України, — велика різниця. Просто й вони зрозуміли, наскільки важливо продавати себе тут. До цього прийде будь-який колектив, на яку б країну він не працював. — Варіант написання різної музики для різного слухача для «Bram Stoker» прийнятний? — В році десь так 1999 у нас була ідея подібного напряму роботи. Але всім не вгодиш. Потрібно бути зі слухачем чесним, таким, як ти є насправді. — В нових, вже більш легких композиціях можна помітити схожість на творчість популярних російських рок-команд на зразок «Ленінграда». — «Ленінград» ми почали слухати значно пізніше — після того, як вже сформувалися нові музичні смаки. «Ленинград» — це якісно зіграний алкогольний російський рок. Хлопці — корифеї своєї справи, погано грати вони вже не можуть. А те, що у нас є одна пісня з використанням ідіоматичних виразів («Кличко») — так це пісня-прикол, створена не для «Bram Stoker». Ми не плануємо надалі писати з матюками, бо не намагаємось на дешевій популярності матюків робити собі ім’я. — Як можна обізвати ваш новий стиль? — Ска-панк. — Без додавання «український сільський ска-панк»? — Можна сказати, що це не міський ска, і не міський панк. Ми по духу музики більше схожі на просте, сільське звучання. Міський панк складніший, там більше акордів. «Bram Stoker» не намагається вигадувати велосипед — ми часто повторюємо вдалі, але звісно, видозмінені ходи. Намагаємось грати доступно. — Чи існує в Рівному між гуртами конкуренція? — Раніше була. Зараз її немає. Власне, й гуртів не залишилось. А такі колективи, як «Ot Vinta» і «Команда Кусто» стомились конкурувати між собою, зрозумівши, що ринок продажу, так само як і клас колективів — різний. Доказом цьому є гонорари за виступи. — Чого зараз хоче від життя «Bram Stoker»? — Випустити альбом. Ми такі собі «шевці без чобіт» — інші команди записуємо, але собі повноцінний альбом зробити не можемо. Все, як завжди, впирається в гроші. А цікавого матеріалу вже назбиралось півстудійного комп’ютера.
