Такого в нашому місті ще не було — завтра, 23 вересня, в нічному клубі «Магнат» відбудеться презентація нового альбому «Океану Ельзи» за участю музикантів гурту. А сьомого жовтня Славко Вакарчук знову вийде на сцену кінопалацу «Україна». Можливо, цього разу, як і на концерті навесні 2003 року, найпопулярніший український музикант знову буде стрибати напівоголеним, поливати глядачів водою. Але допомагати створювати музику йому будуть вже інші люди. В рамках всеукраїнського туру на підтримку альбому «Глорія», який від сьогодні побачить світ, гурт вперше виступить у новому складі та, власне, з новим звучанням, та й взагалі, публіка може побачити новий «Океан Ельзи».
На час свого безпрецедентного за кількістю концертів та їх розмахом турне «Суперсиметрія» «Океан Ельзи» досяг, м’яко кажучи, шаленої популярності — жодна музична одиниця в країні (в тому числі й Данилко-Сердючка) не могла похвалитися такою кількістю або відданих фанатів, або просто шанувальників. У рамках однієї країни це була вершина, після якої, як водиться, йде неминучий спад. Потрібно було щось змінювати, щоб команда й надалі залишалась зверху, а не зникла безвісти, разом із популярністю. Вихід із ситуації був радикальним — Юрій Хусточка та Дмитро Шуров створили свій, більш інтелектуальний, із концептуальною творчістю колектив «Esthetic Education», повністю відколовшись від «ОЕ». Потім сольну кар’єру вирішив розпочати Павло Гудимов — вийшло максимально примітивно, але завдяки піар-ходам, на зразок найшвидших зйомок відеокліпу та відомій зовнішності музиканта, на його творчість таки звернули увагу. А Вакарчук залишився один — із вже дещо напрацьованим музичним матеріалом. Загубитися в ефірах телеканалів лідеру колективу не дала «помаранчева революція», в якій він брав активну участь. Після неї майже повністю новий «Океан» сів доробляти свій п’ятий компакт-диск. Оновлення гурту свою справу зробило. Нові музиканти, Петро Чернявський (гітара), Денис Дудко (бас) та Милош Єлич (клавішні), із старожилів залишився лише Денис Глінін (барабани), принесли в музику цілком нове звучання, як ніколи наближене до року. — Я б сказав, що ми намагатимемося не розлякати всіх наших шанувальників, які люблять поп-музику, але при цьому постараємось порадувати тих, хто любить рок-н-рол, в його гітарному першочерговому значенні, — розповів про «Глорію» Святослав Вакарчук. Разом з тим, тут досить багато симфонічності та автентичності — співпраця із грузинською співачкою Ніно Катамадзе, хор-ансамблем «Древо», сербським акордеоністом Мілошем Пунішічем Пуне, Київським філармонічним оркестром, народним ансамблем «Сільська пісня», струнним квартетом та іншими музикантами свого сліду не могла не залишити. А от щодо розкрутки альбому, то, мабуть, вперше лише дві пісні («Без бою» та «Вище неба») мали потужну радіо— та телеротацію, все інше масовий слухач раніше не чув. Для нього сьогоднішній «Океан» нагадує «зелені» часи юності у Львові, що ще раз підтверджує думку про нове народження. — Я настільки вільно і впевнено творчо себе дуже давно не почував, дуже давно, — ділиться враженнями від нового продукту Вакарчук. — Я не знаю, з чим це пов’язано, але зараз фактично ніхто не йде на музичний компроміс. У «Суперсиметрії» ми спробували абстрагуватися від формату і зробити так, як ми хотіли. Але все одно нам це не вдалося, лише в деяких моментах. Зараз є один критерій: подобається нам чи не подобається — решта нас не цікавить. Очевидно, не дивним може бути здогадка щодо назви — «глорія» з латини перекладається як «слава», і дехто вважає, що «ОЕ» присвятив альбом саме своєму лідеру. Чи буде ця «присвята» успішною, як попередня платівка — питання. Але те, що повернення «Океану Ельзи» до атмосфери рок-музики порадує багатьох, навіть запеклих альтернативників, це факт.
