Відомий у Рівному спортсмен Віктор Сидорович нарешті зробив спробу показати свою музичну творчість переважно друзям та знайомим. На презентації двох альбомів продюсованого ним проекту «Между ночью и днём» усі запрошені, поважні сьогодні директори, бізнесмени та політики, перетворилися на колишніх студентів, молодих та легковажних хлопців і дівчат, але насамперед — любителів класичної рок-музики.
Проекту Віктора Сидоровича уже більше п’яти років. У 2004 він був реалізований у вигляді компакт-диску, який і дав назву «Между ночью и днём». Проте «вживу» з того часу пісні Сидоровича не виконувалися. Автор, як і музиканти-виконавці, пояснював це складністю їхньої повноцінної сценічної реалізації. Перший диск складався з різних за стилістикою творів, тому автор виношував ідею колись-таки записати два різних компакти. Власне, це вдалося. Зрозуміло, що без презентації вони обійтися не могли. У студійній роботі над піснями працювало загалом більше 10 музикантів, лише частина з них змогла попрацювати на сцені «Стадіо пабу» під час презентації. Інструментальну частину альбомів «Вторжение» та «Будь со мной» зіграли брати Салімони разом з басистом Андрієм Вакульчиком та гітаристом Владом Яцуном, а вже більшість інших композицій лягли на плечі гурту «Країна У», у складі якого працює голос проекту — Володимир Кардаш. У залі — публіка, вік якої переважно давно «перевалив» за тридцять років, причому соціальний статус глядачів майже не вгадується — навіть деякі з найбагатших рівнян сидять без краваток, у светрах та пусерах. Музика, яку вони слухають, — стилізована під класичні хард-рок, «біт» та рок-н-рол. Один з запрошених музикантів Михайло Земельський помічає, що в більшості композицій вгадується наслідування музики якогось гурту. Віктор Сидорович цього не заперечує: — Я і не кажу, що можу вигадати щось нове. У деяких піснях музикант справді зможе почути стилістику, наприклад, «Deep Purple», однак там немає жодної їхньої ноти. Музика може бути схожою, але ж ми на ній виросли. Власне, обидва альбоми пронизані ностальгією за минулими часами. Це допомагає створити на презентації ледь не домашню атмосферу в колі однодумців та ровесників. Проте дехто вважає, що ностальгією захоплюватись не варто. — У кожній пісні Сидоровича відчувається певний сум за 80-ми роками, — наголошує лідер «Ot Vinta» Юрій Журавель, який на презентацію примчав зі столиці. — Але ж у нинішньому віці такі люди, як автор, можуть ще й фору дати багатьом молодим. Навпаки, їхній досвід їм лише у цьому допоможе. У свій проект Віктор Сидорович, який більш відомий у Рівному як інструктор з карате, за всі роки роботи вклав багато власних грошей — це і оплата запису пісень, і роботи музикантів, і випуск першого диска на київській «Лавіна м’юзік» тощо. Каже, що ані прагнення, ані шансів повернути гроші не має. — Таким чином я намагався самореалізуватися, — наголошує Сидорович. — Думаю, це вдалося. В ідеалі було б організувати концерт, наприклад, у драмтеатрі, але гроші на це потрібні чималі, не так, як на клубну презентацію.
