Олексій Хахльов - про "Верес", Хомка, "Авангард" й поліграф для футболістів

1841 0

Ми у соцмережах:

Олексій Хахльов - про

Президент НК «Верес» Олексій Хахльов дав інтерв’ю виданню «footboom.com». Розповів про успіхи команди, а заодно відповів на питання, відповіді яких хотіли б почути усі шанувальники команди.

- Вам вдалося довести, що в Україні футбол може жити без олігархів. У чому сама філософія «Вересу»? - Коли ми говоримо про антиолігархічний футбол, ми робимо неправильні речі. В чому формула успіху «Вересу»? В нас є триєдине об’єднання, яке забезпечує клуб ресурсами для існування. Це громада – більше чотирьох тисяч членів, які об’єдналися не лише думками, а ще й грошима. Хай і мінімальними. Минулого року вступ до клубу коштував 100 гривень, за рік членами клубу стали 3 728 людей. Вони дістали зі свого гаманця гроші та дали їх в ідею. Вони не отримали акцію, чи обіцянку, що їх гроші повернуться в вигляді дивідендів. Вони повірили один одному, повірили мені, повірили групі людей, яка об’єдналася навколо мрії про відродження «Вересу». У нас був слоган: «Наша мрія – «Верес» Рівне». Сьогодні сума вступу до клубу коштує 200 гривень. Ці люди створили таку важливу маркетингову річ, як аудиторію. Коли в вас є один голос, хай і потужний, вас не чують. А коли в вас є 4 тисячі членів клубу, то до вас прислухаються – бізнес, влада, скептики, аналітики, експерти. Ваш голос звучить потужно. Це була база, від якої ми почали рухатись. Потім ми зібрали людей, які готові поділитись своїми коштами. Після цього ми вийшли на комунікацію з владою. Ми сказали, що теза Кофі Анана має право на життя: «Футбол – це найпопулярніше суспільне явище на планеті Земля». Ми створили правильний діалог з владою, з міським головою Рівного та Рівненською обласною радою, ми за ці півтора роки отримали приблизно п’ять мільйонів бюджетного фінансування. Це стало можливим, коли ми пояснили прозорість алгоритму витрачання коштів, пройшовши цей алгоритм, отримавши перевірку контрольно-ревізійного управління. Сьогодні маємо владу у вигляді партнера, хай це і не популярна теза наразі. Я дякую владі, що вони йдуть на зустріч і розуміють, що футбол – це не об’єкт для залишкового фінансування, це інвестиція у здоров’я нації. - Як вам вдалося переконати владу та бізнес у реальності проекту? - Коли ми створили правильний діалог між громадою та владою, ми створили хорошу площадку для бізнесу у вигляді маркетингових акцій. Сьогодні лояльність цільової аудиторії вимірюється не простими згадуваннями на якихось маркетингових носіях, вона вимірюється позицією бізнесу. Тому коли ми ведемо комунікацію з бізнесменами, ми говоримо, що важливе ваше позиціювання як соціально відповідальне. Це коли ви позиціонуєте свою торгову марку як ту, яка лояльна до місцевої аудиторії. Ми створили мережу «Я люблю «Верес», яка виражає лояльність рівнян до рівнян. Це маленькі кафешки, аптеки, клініки, магазинчики, які надають знижку в 10 процентів членам НК «Верес», які ідентифікуються пластиковою карткою з індивідуальним номером. Також величезний здобуток – це партнерство з ПАТ «Львівський холодокомбінат» (торгова марка «Лімо»). Це основний наш партнер, який забезпечує основне джерело фінансування клубу. Синергія об’єднання «Вересу» і «Лімо» дає результат – у «Лімо» зростають продажі, «Верес» отримує хорошу динаміку росту. Об’єднавшись всі разом між владою, громадою та бізнесом, ми ідемо в українську Книгу рекордів – відродившись, ми за два роки хочемо попасти в еліту українського футболу. - Кому належить ідея створення саме народного клубу? Майдан, де ви були одним з головних рівненських активістів, якось вплинув на рішення створити в Рівному клуб такого формату? - Насправді, колесо вигадали давно. Ідея народного клубу абсолютно не нова для світового футболу, мало того, вона не нова і для українського футболу. Спроба започаткувати народний клуб була в «Карпатах», я вивчав їх досвід, щось в них не вдалось. Ми зібрали ініціативну групу, яка спробувала акумулювати різний досвід, в тому числі і «Барселони», бо в нас першим слоганом був «Барселона» - в Рівному». На перших засіданнях ми обговорювали саму ідею з Євгеном Донцовим, який був генеральним директором клубу, та групою фахівців. В мене є дуже хороший критик, який допомагає прогресувати, – відомий журналіст та рівненський патріот Микола Несенюк. В нього є формула життя, згідно з якою 49 відсотків життя – це те, що відбувається само собою, 49 відсотків – станеться, що би ви не робили, а два відсотки – це те, на що ми можемо вплинути. Ми знайшли ці два відсотки. Якщо на кубковий матч з «Ворсклою» приходить повний стадіон, то ми правильно робимо свої два відсотки. Тому НК «Верес» - це не геніальний винахід, це створений алгоритм реалізації, який проходить через систему правильного менеджменту. Для мене менеджмент – це мистецтво робити правильні речі. Я вважаю, що започаткування ідеї об’єднання навколо футболу – воно правильне. Об’єднати людей навколо балету тяжко, бо це вузька аудиторія, теж саме можна сказати про якісь політичні партії, бо це себе дискредитувало. Футбол – найпопулярніше суспільне явище, це хороший фундамент для об’єднання. На сьогодні реалізована ідея, яка кожного дня оптимізується. Є група людей, яка працює в реалізації цього алгоритму, але ми відкриті до змін, нічого не є константами. Константами є певні цінності. Нам дуже важлива довіра, відкритість, і цінністю є те, що ми обрали локальність. Членом народного клубу може бути лише той, хто народився на Рівненщині, або той, хто живе на Рівненщині. - Чому? - Це, можливо, перекликається з вашим питанням про Майдан. Крім внутрішніх переживань, незгодою з тим, що відбувалось навколо, мене ще зачепив правильний маркетинг на Майдані – бути краплею в морі. Колись у комуністів теж був правильний маркетинг, який взагалі забрав патріархальні устої та знищив церкву. Вони сказали, що землю – селянам, заводи – працівникам. А хто ж буде всім цим керувати? «Совєтам, тобто вам», - вони зробили красиву ілюзію, яка через маркетинг змогла переламати цей патріархальний устрій. Під час Майдану Рівне стало другим містом після Львова, де захопили облдержадміністрацію. Ми зробили всі протиправні дії, які тягнули років на 20 тюремного строку. Ми заставили цих прихвоснів Януковича написати заяви. Ми закінчили свою мікрореволюцію, та, на жаль, поділення України на області зіграло важливу роль. Свої мікрореволюції відбувалися в Житомирі, Луцьку, Тернополі, ми чекали, що буде в Києві. Безумовно, ми ділилися ресурсами, їздили туди. Але в Рівному революція завершилася. Тоді я зрозумів, що ментально люди звикли жити в межах області. Для мене Рівненщина – це край, де я народився, іншої такої в світі немає. Рівнинчанину не цікаво, що робиться десь в Луцьку, йому лише потрібно щось таке, чим він міг би пишатися. Я поставив собі запитання: а чим Рівненщина може пишатися або відрізнятися від інших, з чим асоціюватися? Бурштином, Сашком Білим, таким народним месником, та більше нічим. Тоді ми спробували в форматі «Вереса» створити народну гордість, яка буде відрізняти Рівненщину від інших. Мало того, ця гордість створена власноручно, кожен може долучитися та реалізувати себе. Це об’єднання небайдужих. - Колись Святослав Вакарчук підтримав створення НК «Верес». В нього є клубна карта? Чи є взагалі, як виключення, якісь відомі люди, які вступили до клубу, але не мають стосунку до Рівненщини? - Ні, у Вакарчука немає, ми би йому відмовили. Хотів би подякувати Олегу Лужному, користуючись можливістю. Він з великим розумінням віднісся до цієї ідеї. Я буду вдячний йому все життя, адже він приїхав, ми зробили такий презентаційний тур по області та запустили цей проект. Також визначальною стала підтримка президента ФФУ Андрія Павелка. Він наш земляк, його батько з Рівненщини, і перший свій візит в регіони після обрання на пост президента ФФУ він зробив до нас. Я презентував йому ідею створення НК «Верес», розповів про плани, про основи базування ідеї. Він провів тут весь день, зрозумів, що ми маємо дуже хороший грунт для втілення в життя своєї мрії. Ввечері ми приїхали в центр до волонтерів, які стояли з наметом «Наша мрія – «Верес» Рівне». Він прийшов і сказав: «Я хочу стати членом «Вереса». Я опустив голову та сказав: «Я маю вам відмовити». Ситуація незручна, але після п’ятисекундної паузи він каже: «От тепер я тобі точно вірю. Те, що ви придумали, є для вас цінністю, ви не йдете на якісь компроміси». Тому в нас немає виключень, ні для кого. Це те, що є предметом гордості, те, що ти не готовий змінювати в угоду якійсь політичній кон’єктурі. В мене карточка №176, кожен член клубу має право голосу для вирішення питань. Мене обрали президентом, щоб я згідно з статутом міг здійснювати оперативний менеджмент. «Цінність тих 100 гривень, які заплатив член клубу, набагато більша» - Чи їздили ви кудись до Європи, щоб перейняти досвід створення подібних народних клубів? - Коли ми починали, я зрозумів, що будь-який напряму запозичений іноземний досвід не працює. Нині не треба їхати в Барселону, щоб дізнатися, як працює каталонський клуб. Ми вивчали їх статут, який допомогли перевести студенти Острозької академії, аналізували весь досвід. Але я зрозумів, що прямої кальки немає. Тому ми вирішили організувати народний клуб у вигляді громадської спілки, а не акціонерного товариства. Чому? Тому що слово «рейдер» стало загальновідомим для всіх. Тому перед тим, як щось створити, ви маєте думати, як це захистити. Створення НК «Вересу» в форматі громадської спілки обумовлене тим, що її не можна купити, або продати. Ми довго працювали над розробкою статуту, щоб не можна було прийти, заплатити якусь суму і приймати рішення. Цінність тих 100 гривень, які заплатив член клубу, набагато більша. - Якщо говорити про відкритість, яку суму складає бюджет «Вересу», та який його відсоток складають членські внески? - Повернемось до того, що за півтора року я позбувся ілюзій. На Рівненщині проживає 1,1млн жителів, гадав, що зможемо 10% отримати в члени клубу. Реально ні. В нас є чотири тисячі, які створили ядро. Навколо них є сусіди, друзі, сім’ї, колеги по роботі і так далі. Цю цифру можемо помножити на десять. Це та аудиторія, голос якої чутно. В нас є маркетингова служба, яка залучає до клубу різноманітних. Там є різні пакети – від 500 тисяч гривень. Є ті партнери, яким ми нічого не платимо та вони нам нічого не платять. Це біля 100 компаній «Я люблю «Верес», які роблять знижку в 10% нашим членам клубу. Є влада, від якої ми отримали близько п’яти мільйонів фінансування за період існування клубу. Є спонсори, які не хочуть розголошувати суму фінансування. Є ПАТ «Львівський холодокомбінат», який є партнером в ТОВ ФК «Верес». Вони створили інструмент участі в професійних змаганнях, тому що професійний спорт має на меті отримання прибутку. Громадська спілка є неприбутковою організацією, ми не можемо жоден квиток продати, жоден трансфер провести, тому що тоді втрачаємо статус неприбутковості і повинні оподатковувати всі надходження. Тому ми разом з партнером створили товариство з обмеженою відповідальністю. Основне навантаження – це близько 10 мільйонів гривень, яке виділяє ПАТ «Львівський холодокомбінат». - Якщо до вас приїдуть люди, зацікавлені в створені такого народного клубу у себе в регіоні, що ви їм порадите? - Я вам більше скажу, вже приїжджали. Як казав Олександр Гомєльскій, треба любити баскетбол в собі, а не себе в баскетболі. Якщо вони хочуть використати клуб у своїх політичних інтересах, я би їм порадив не займатися цим. Якщо говорити про практичні речі, то треба зібрати команду менеджерів – від піарників та маркетологів до футбольних спеціалістів. Далі намалювати алгоритм, чітко бути реалістом, оцінити, де ви є, які в вас є ресурси, та де ви хочете бути через якийсь час. Ми колись зробили собі три варіанти плану: оптимістичний, нормальний та консервативний. Ми вирішили обрати нормальний та потрапити до прем’єр-ліги за п’ять років, але так склалося, що зараз ми йдемо за оптимістичним планом. Я позбувся ілюзії. Мені здавалось, що ми швидко зберемо 10-20-30 тисяч членів клубу, які стануть фінансовим фундаментом клубу, вони будуть сплачувати щорічні внески та фінансувати команду. В силу об’єктивних причин в Україні сьогодні це не працює. Низька купівельна спроможність, криза в економіці, ріст курсу долара. Люди зневірені, вони стали нігілістами. Люди нікому не довіряють. Тому я кажу – народний клуб, це не клуб, який на 100% фінансується людьми. Це не реально. Народний клуб, це клуб, в якому відсутня монополія на прийняття рішень. Вболівальники дискутують на тему щорічного внеску, вартості квитків, ми вибираємо талісман клубу, гімн, говоримо про стратегію в інфраструктурі, як тиснути на владу. Щоб вони фінансовий ресурс направили на реконструкцію стадіону. Наш основний партнер «Лімо» здійснює додатковий фінансовий контроль тих грошей, які вони використовують. Тому влада бачить, що ми відкриті, та бере участь у життєдіяльності клубу. Нас підтримує і голова міста, і голова ОДА. На Рівненщині є єдність. Коли ми просили дозволу пройти атестацію ФФУ, щоб заявитись в другу лігу, ми не мали річного досвіду гри на аматорському рівні. І ми вийшли не на порушення регламенту, а на рішення виконкому ФФУ, який має право вносити окремі зміни, тому що вони приймають регламент. Коли я виступав на виконкомі, то говорив, що є мій голос, за яким є підтримка всіх 16-ти районних рад Рівненщини, голови міста, голів обласної ради та ОДА. Це таке об’єднання. - Кажуть, що міський голова Рівного далеко не футбольна людина. - Я думаю, що Міністром охорони здоров’я не обов’язково повинен бути гарний педіатр або дантист. Це має бути менеджер, який є і політиком, і господарником, і фінансистом, і стратегом. Сьогодні наш голова швидко оцінив ситуацію, я йому вдячний, що він поряд з «Вересом». В нас є синергія. - Тобто вам вдалося зацікавити його самою грою? - НК «Верес» - це не тільки футбол, це більше ніж футбол. Ми маємо створити та популяризувати видовище. Коли ми говоримо про «Верес», ми не тільки футбол маємо на увазі. Це імпульс, який об’єднує людей, який створює об’єкт гордості на Рівненщині. Коли міський голова поїхав до польського міста-побратима Забже на відкриття стадіону, йому подарували шарфик цієї команди, яка репрезентувала це місто. В нього був шарфик «Вереса», він його подарував та зрозумів, що спілкуватися можна не ліфтами, дахами або комуналкою, ви повинні мати якісь атрибути, які вас репрезентують. «Наші ультрас працюють в форматі перемир’я» - На матчі з «Іллічівцем» «Авангард» зібрав 5 675 глядачів. У Львові «Карпати» зібрали не так давно всього 1 200 вболівальників. В чому секрет – це маркетинг чи футбольний бум в Рівному? - Я вважаю, що проблема в тому, що власники клубів здійснюють безпосереднє управління клубами. Маючи футбольні клуби як частину життя, витрачаючи свої кошти, вони мають право приймати рішення. Але є інші варіанти управління. Рівненський стадіон – дискомфортний. Але сьогодні це найбільш атмосферна арена України. Це успіх роботи команди, яка вдало використала відсутність футболу. Сьогодні в нас стоїть завдання – аншлаг на кожному матчі. Ми над цим працюємо та готові ділитися своїм досвідом. Наприклад, як з’явились букви, які виносять діти перед матчем? Я дивився фінал Ліги чемпіонів, побачив це. Подзвонив дівчині, яка організовує наше передматчеве шоу, та вже на наступній грі «Вереса» з’явились такі букви. У нас важлива комунікація з ультрас, яких мені довго довелося переконувати, що клуб не мій, не рівненський, не чийсь. Це ваш клуб, ви не можете з ним сваритись. Ми маємо приймати рішення на основі більшості. - Які взагалі зараз відносини у вас з ультрас? Кажуть, що рівненські ультрас не виконують перемир`я. - Вони не беруть коштів з клубу, виконують неписані правила ультрас-тусовки. Ми лише виділяємо їм квитки на домашні матчі. Що стосується ультиматуму, то всі знають, що стратегічний розподіл йде на наці та антифа. Проукраїнська позиція ультрасів забезпечується перфомансами на стадіоні. На матчах «Вереса» завжди з’являвся прапор з портретом якоїсь людини – Улас Самчук, Тарас Бульба-Боровець, Степан Бандера, Василь Стус тощо. Наші ультрас працюють в форматі перемир’я. Протистояння, яке сьогодні існує, це протистояння з ультрас київського «Арсенала». Я розмовляв з представниками цієї команди, вони кажуть, що існують з ультрас в паралельних реаліях – клуб відмовився від ультрас, ультрас відмовились від клубу. Це група людей, які мають проросійську позицію. - Умови, які пропонує «Верес», не менші за ті, які пропонують деякі клуби прем’єр-ліги? - Коли я читаю, що деякі футболісти отримують суми з шістьма нулями не в гривнях, я вважаю, що це точно добре для їх сімей. Але це точно диспропорція, яка рано чи пізно зникне. Коли лівий захисник «Карпат» отримує в сто разів менше, ніж правий вінгер «Динамо», щось не так. Я не думаю, що підтягнеться зарплата захисника «Карпат», скоріше впаде зарплата вінгера «Динамо». Зарплати, які є у футболістів є номінальними та невиплаченими, через що закриваються клуби. Саме головне, що є у «Вересі» - це стабільність. Ми будемо дотримуватись домовленості день в день. В нас немає заборгованостей, сподіваюсь, і не буде. Основна функція зарплати – це мотивація. Ви маєте отримувати зарплатню, а формула її встановлення повинна бути мотиваційною. Футбол – це травматичний вид спорту, хлопці витрачають своє здоров’я, що ми дуже цінуємо. Намагаємося компенсувати це зарплатою, яку встановлює не спонсор чи президент, а ринок. - В цьому сезоні перед командою стоїть завдання попасти в прем’єр-лігу? - Рік тому тренер «Лестера» Клаудіо Ран’єрі сказав після першої частини чемпіонату, коли команда лідирувала, що вони виконали своє завдання – точно не вилетять. Тренер «Вереса» Володимир Мазяр каже, що треба зайняти місце не нижче десятого. Я займу позицію десь посередині. Це наша мрія, всіх членів клубу, всіх рівнян. Ми розуміємо, що це завдання не тільки залежить від спортивного критерію, є також купа інших критеріїв, над якими ми працюємо, щоб отримати атестат на участь в прем’єр-лізі. «Ми сьогодні конкуруємо з Googlе, та перемагаємо в Рівному» - Головна проблема – це стадіон. Як проходить реконструкція? - У нас є декілька варіантів розвитку подій. Є бажані та небажані варіанти. Перший – команда грає в Рівному, другий, про який не хочу навіть думати, – команда грає не в Рівному, а в Луцьку (60 км) або Тернополі (110 км). Точно не у Львові. Щодо реконструкції, то є готовність всіх: міської влади, якій належить стадіон, наша, проектантів, громади. Швидко робимо проект, потім реконструкцію в форматі почерговості з можливістю проводити матчі. Також поряд зі стадіоном є поле, свого часу там грала команда, коли будувався «Авангард». Тобто в нас є такий резервний план, щоб тимчасово «Верес» грав на цьому стадіоні. Зробимо трав’яне поле, тимчасові трибуни і мінімальну інфраструктуру для проведення матчів прем’єр-ліги. Компактний стадіончик на 3-5 тисячі глядачів, думаю, реально збудувати за півроку. А в цей час ми закриваємо на рік чи два роки «Авангард» та працюємо над його реконструкцією, щоб потім приймати єврокубки. - Скільки треба грошей на реконструкцію «Авангарду»? - Сьогодні місто гарантує словами свого очільника Володимира Хомка, що близько 100-120 мільйонів гривень виділять для проведення реконструкції. - Що з іншою інфраструктурою? Плануєте створити базу для клубу? - Є різні варіанти. Ми контактуємо з Острозькою академією, яка має житловий фонд, їдальню та стадіон. Це все ж заклад, який займається освітою і наукою на чолі з Ігорем Пасічником, героєм України, який є моїм великим старшим другом. Ми ведемо комунікацію, скоріше за все, база «Вереса» буде в Острозі, це недалеко від Рівного. Є також база в Березному, там може базуватись молодь. Також ми розглядаємо будівництво власної бази. - Як клуб працює з молоддю? - Сьогодні «Верес» не витратив майже жодної гривні для комплектації команди. Всі гравці перейшли в статусі вільних агентів. Ми повинні розуміти, що така реальність. Я впевнений, що Україна повна талантів. Як голові Федерації футболу Рівненщини, мені соромно, що в нас немає жодного штучного поля, на якому можна було би грати за будь-яких кліматичних умов. Є тільки маленькі майданчики. Зараз завдяки ініціативі Павелко ми реалізуємо програму «Хет-трик» та будуємо перше штучне велике футбольне поле. Головна проблема у нас – відсутність інфраструктури. Міська дитячо-юнацька школа має класи з першого по 11-й. При середній завантаженості 15-20 людей, в нас є групи по 30. Є черга з хлопчиків, які хочуть займатися футболом. Цей імпульс, в тому числі, дав і НК «Верес». Діти прийняли рішення відкласти ноутбук чи телефон та прийти займатися футболом. Це здоров’я нації. Ми сьогодні конкуруємо з Googlе та перемагаємо в Рівному. - Пам’ятаю, що раніше була дуже хороша школа в Костополі. «Верес» співпрацює з нею? - Так і є. У нас є два договори: з ДЮСШ «Верес», якою ми опікуємося та яка на балансі міської ради, та з Костопільским обласним ліцеєм фізичної культури і спорту. Костопільчани в ДЮФЛ за результатами 2016 року піднялись до вищої ліги. Там зібрана хороша команда фахівців. Ми також розглядаємо в майбутньому базування академії «Вересу» на базі Костополя. - Колись ви казали про можливу співпрацю з «Київстар». Це питання зрушило з місця? - Ми подивились на «Бешикташ», нова арена якого названа іменем Vodafone. Ми спробували перенести співпрацю клубу та мобільного оператора на українські реалії. Розмова дуже непроста, тому що це серйозний рівень інвестицій. Ми провели декілька раундів перемовин, зараз «Київстар» розглядає нашу пропозицію. Свого часу в них відбувались зміни в менеджменті, а ми за цей час нарощували м’язи. Ви згадували Вакарчука, ми просили використовувати його образ на білбордах. «Я вірю, що у вас все класно, але давайте ви щось зробите для початку», - сказав Святослав. Це має бути співпраця step by step. Може це політичний проект, бо багато казали, що я це організовую якраз для цього, що на основі «Вереса» може бути якась партія. Це все на сьогодні відійшло в минуле, ці ризики зняті. Бренд Вакарчука – це паровоз, який буде тягнути бренд «Вереса». І ми намагаємося накачати м’язи, щоб про «Верес» знали та асоціювали його зі світлим, прогресивним, українським, чим можна пишатись. «Мазяр найбільше, як на мене, відповідає критерію народності» - Кого ви вважаєте головним конкурентом «Вереса» за вихід до прем’єр-ліги? - Це всі 17 клубів. Рівень чемпіонату в першій лізі, хоча б за таким критерієм, як відвідуваність стадіонів, точно конкурує з Прем’єр-лігою. Кожен матч в першій лізі схожий на англійській чемпіонат, тому що там не гарантовано результат наперед. Теж саме і в нас – є інтрига. Це приваблює глядача. - Якщо порівняти рівень другої ліги з першою. - Перша ліга природно відрізняється від другої. Тут більш динамічний футбол, менше помилок, більш підготовлені футболісти та тренери. - Сергій Шищенко казав, що йому не подобається стиль більшості команд у першій лізі, коли команди грають в такий футбол, молодь не прогресує. Ви з ним згодні? - Не хочу апелювати до фахівців, скажу, що футбол надзвичайно суб’єктивний. Кажуть, що в футболі найкраще розбираються жінки вболівальників. Тому що коли чоловік прийшов з футболу сумний, значить, команда погано грала, якщо радісний – то команда зіграла добре. Є відкриті матчі, а є протистояння, як в шахах. Кожен бачить футбол по-різному. Комусь подобається 5:4, а комусь 0:0, адже там є боротьба, дисципліна, витримка. На мою думку, футбол у нас цікавий, але ми не можемо конкурувати з іноземними чемпіонатами. - З Володимиром Мазяром ви народилися в одному році, в одному місті та в одному пологовому будинку. Це вплинуло на вибір його, як головного тренера «Вереса»? - Буває щось в житті стається, думаєш, що це чиста випадковість. Але з часом знаходиш багато пояснень, чому сталося так, а не інакше. Це людина, яка найбільше, як на мене, відповідає критерію народності. Він ніколи не підбирає слів, але так розмовляє народ. Крім того, він харизматик, холерик, він живе футболом. Колись Прокопенко сказав: «Футболіст працює на пульсі 200, але й тренер без фізичного навантаження працює на пульсі 200». Можна сказати, що «Верес» знайшов свого тренера. «Все піар, крім некрологу» - Не можу не запитати про скандал, пов’язаний з «Вересом». Не так давно один із ресурсів писав, що матч «Миколаїв» - «Верес», аналізуючи аномальні ставки на цю гру, та її хід, міг мати договірний характер. «Миколаїв» ініціював проходження футболістами поліграфа, «Верес» не хоче зробити те ж саме? - Є таке поняття як система. Сьогодні багато людей, які займаються реформами, кажуть, що система протистоїть або саботує проведення реформ. Футбол також потребує реформування, а на чолі цих реформ стоїть Павелко. Це не дифірамби своєму керівнику, я вважаю, що це людина нової формації. Він перейшов від розмов до діла. Зараз відповідальність за протиправні дії значно посилена. Це механізм, який допомагає боротися із негативними явищами. Людина каже: «Якщо я щось зроблю, яке покарання я понесу? Та це покарання в 10 разів менше того профіту, який я отримаю». То сьогодні покарання виросло, для багатьох це певний індикатор. Але система ще протистоїть тому, щоб все це запрацювало. Хто цьому заважає? А ви не пам’ятаєте, хто є головним спонсором прем’єр-ліги? Так може з цього треба почати? Ми інфікуємо футбольне середовище цим вірусом. Ініціація йде зверху. Порівняйте ці дві речі і вам стане очевидною сьогоднішня ситуація. - Але не тільки ж в нас букмекери є спонсором? Є багато клубів в Європі, це загальносвітова практика. - Є рівень цивілізованості суспільства. Сьогодні Україна, як суспільство, проходить перехідний період. Я ж не дарма говорив, що українці стали нігілістами. У нас змінилось близько 20 урядів, кожен приходить зі своєю програмою, своїми правилами. Українці перестали виконувати правила, бо вони дуже часто міняються. Тому коли ми порівнюємо себе з кимось, то повинні оцінити суспільство, чи готово воно до таких викликів. В Україні є одна гарна зміна, яку ви відчуваєте – зараз в ресторанах не курять. Тому що співпали дві речі: суспільство внизу було готове, а нагорі було продавлено тютюнове лобі. Ситуація повинна визріти. - Ну все ж, ці всі розмови про договірні матчі – це пляма на репутацію «Вереса». Ви не вважаєте, що зараз потрібно щось зробити, аби вболівальники не розчарувались? - Ви прекрасно знаєте, що чорний піар – це теж піар. Все піар, крім некрологу. Все, що говориться навколо «Вереса, - це в інформаційному тренді. Мене це тішить. Я йшов на допит як свідок по кримінальній справі у Генеральній прокуратурі, яка розслідує близько 100 епізодів з можливим договірним характером матчів. Я з радістю йшов на допит слідчого, бо я відчував, що закон працює. Із цих ста епізодів тільки два стосуються «Вереса». У «Вересі» немає статті витрат на суддів чи на ставки. Я ніколи не говорив про це з тренерами або гравцями. Ми відкриті, готові допомагати іншим, в тому числі і слідчим. Ми кажемо, що треба відходити від управління клубом однією особою, від фінансування бюджетними коштами, бо завтра їх може не бути. Але система створює опір. Тому я відчуваю, що «Верес» хочуть заплямувати. - Якщо вам запропонують, щоб гравці пройшли поліграф, ви не будете заперечувати? - Ми готові пройти всі процедури, щоб встановити факти. Я не живу в ілюзіях, не можу контролювати кожну людину 24 години. Я, як президент «Вереса», несу відповідальність за клуб. Ми не робимо цього. Це те, що я знаю як фізична особа та як президент. Довіра не виникає сама по собі. В НК «Верес» є великий кредит довіри в середині клубу. Він мене не спонукає через поліграф перевіряти людей. Мені достатньо просто поговорити з людьми та побачити все в його очах. - Тобто, якщо буде потрібно пройти гравцям поліграф, ви не будете проти? - Безумовно, не буду проти. - Ігор Дедишин працює в клубі? - Ігор Дедишин є директором ТОВ «Верес» (Рівне). Він здійснює управління фінансовою та господарською діяльністю клубу. Вважаю його найбільш досвідченою людиною в Україні. Йому вдалося із «Карпат» зробити прибутковий суб’єкт. Тому ми його залучили. Він непублічна людина, але він акумулював той досвід, який в нього є. Він активно працює та допомагає клубу. - Свого часу говорили, що Олега Луткова звільнили через те, що він забирав у гравців преміальні під якусь невідому ціль. Чи так це? - (замислившись) Це було одне із найбільш серйозних випробувань в становленні НК «Верес». Хочу подякувати Олегу Луткову за те, що він зробив свій внесок в історію клубу. Але співпраця з ним була закінчена через катастрофічне зниження довіри до цього спеціаліста. Причиною були багато моментів, які скоріш внутрішні, не публічні. Це було дуже непросте управлінське рішення. Олег Барков, footboom.com


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також