— А що ви в історичному плані для себе відкрили — як вона писалася?
— Найважливіше — що вони не брали будь-який текст, а шукали оригінальний, який вони дістали з Москви. Однак згодом з’ясувалося, що той зразок був неправильний. Князь Острозький був розчарований і навіть уже хотів відмовитися друкувати Біблію. Але таки вирішили друкувати й вишукували у всьому слов’янському і неслов’янському світі основні документи… У пошуках їх побували в Царгороді й Римі. Це свідчить про те, скільки праці було вкладено й наскільки по-науковому вони вчинили…
— Але чому ви приступили вже до українського перекладу?
— Тому що було бажання Патріарха Йосипа Сліпого мати наш переклад нашої церковнослов’янської Біблії. І я взявся за той текст. Але спочатку хотів дізнатися, наскільки він вартісний, чи потрібно перейти до перекладу одразу з грецького тексту. Втім, якраз ті пошуки за оригіналами показали, яку велетенську роботу наші предки зробили понад чотири століття тому.
— Чи відомі імена тих, хто працював над Острозькою Біблією?
— Списків немає, однак переважно це були члени тодішньої Острозької академії. Ми знаємо, що ректором тоді був Герасим Смотрицький. І професори та спудеї, котрі навчалися в Острозі…
— Скільки Біблій було надруковано і зберігається нині?
— Було їх тисяча-півтори, а залишилося в цілому світі близько п’ятисот…
— Закінчивши таку титанічну працю, ви не збираєтеся продовжити цей напрям роботи?
— Оскільки під час роботи з’ясувалося, що Єлисаветівське видання (Російська канонічна Біблія) — це фактично зросійщена й перероблена Острозька Біблія, я взявся виготовити наукове видання Єлисаветівського тексту, щоб показати, звідки вони брали зразок, що і як змінювали, і хочу надрукувати той текст так, щоб було видно, як вони перетворювали Острозьку Біблію на свою…
Вічні книги не горять. Їх не псує неувага можновладців. Бо існує закономірність — минає час, і рука політика, який прагне бути по-справжньому чистим перед своїми громадянами, торкається давнього фоліанту, черпаючи в ньому сили і натхнення будувати новий світ. Наприклад, українські президенти, присягаючи народу, кладуть руку на Пересопницьке Євангеліє. Щастить народові, чиї обранці роблять це щиро…
