Керівництво сірникової фабрики, що у Березному на Рівненщині, розшукує львів'янку Анастасію Штукалюк, яка нещодавно запатентувала... сірник. І виробники, і ті, хто ввозить сірники в країну чи демонструють виріб, тепер змушені, відповідно до законодавства, власниці патенту — студентці НУ "Львівська політехніка" — відраховувати ліцензійну плату за право використання промислового зразка.
Лариса Михайлюкова, комерційний директор ТОВ "Українська сірникова фабрика":
— Про те, що промисловий зразок запатентувала якась винахідниця зі Львова, я дізналась з Інтернету. Кілька тижнів намагаємось з нею зв'язатись, та поки марно. Жодних претензій до нас вона не висувала. Тож жодних юридичних дій поки не плануємо.
Допомогу в оформленні патенту на сірник надавала львівська фірма "Формула-Брок". До речі, ця ж фірма надавала такі ж послуги іншим сучасним винахідникам, які впродовж минулого року патентували усе підряд: зубочистки, корки, вішаки, респіратори, запальнички, лампочки, світильники, господарські рукавиці та інше.
Юрій Трачук, представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений):
— Торік почали патентувати все підряд. Тільки у нас, на Рівненщині, запатентували ватно-марлеві пов'язки та запчастини до автомобілів ВАЗ 80-х років випуску. Люди зрозуміли, що за допомогою патентного права можуть заробити на тих, хто ввозить чи вивозить товар через митницю. Якщо у митному реєстрі об'єктів інтелектуальної власності значиться інформація про те, що той чи інший товар запатентований, його митне оформлення зупиняють, доки не буде вирішено питання з правовласником. Дію патенту можна зупинити через суд, але для цього потрібні час і гроші. А товар весь цей час буде знаходитись на митниці під арештом. Тож тим, хто його ввозить чи вивозить, простіше домовитись і заплатити так званим винахідникам.
Були прецеденти, коли одна з фірм намагалась ввезти ватно-марлеві пов'язки. Власник патенту на них, до речі, теж львів'янин, вимагав і отримав з цієї фірми 2,5 тисячі гривень, щоб товар на митниці пропустили. В Росії з цим простіше — там промислові зразки проходять кваліфікаційну експертизу і перевіряють на предмет новизни. У нас же патент на промисловий зразок видається без перевірки на новизну під відповідальність патентовласника.
Тож я, як патентний повірений, навіть знаючи, що промислові зразки, які хочуть запатентувати, винайдені вже дуже давно і в них немає нині жодної новизни, не маю права відмовити. Частково виправити ситуацію можна, якщо галузеві асоціації імпортерів об'єднають свої зусилля, фінансуватимуть судові витрати і масово оскаржуватимуть такі патенти в судах.
Що стосується конкретного випадку з сірником, то я сумніваюсь, що власник патенту буде висувати якісь претензії до нашої сірникової фабрики. Для цього потрібно звертатись в суд, а це додаткові витрати, які "винахідникам" не потрібні. Скоріше за все, претензії будуть до тих фірм, які ввозять до нас сірники, наприклад, з Росії та Білорусі. Оскільки щоб затримати вантаж на кордоні, власнику патенту достатньо не надавати дозвіл на його ввезення, і судовий позов, у принципі, для цього не потрібен.
