Як ми і обіцяли, пропонуємо вашій увазі свій погляд на спортивний рік, що минув. На думку нашої газети, головною спортивною подією 2004 року став вдалий виступ рівенського велогонщика-професіонала Сергія Гончара на багатоденці «Джиро д’Італія». Це було вже не перше «Джиро» для нашого земляка, він неодноразово був у десятці найкращих, вигравав окремі етапи, але щоб потрапити на підсумковий п’єдестал, а якщо точніше — посісти другу сходинку... Як сказав після завершення гонки сам Сергій, для нього це була мрія, яка нарешті здійснилась. Отож до світового чемпіонства 2000 року Гончар додав у свою колекцію ще один омріяний велогонщиками трофей.
Як ми і обіцяли, пропонуємо вашій увазі свій погляд на спортивний рік, що минув. На думку нашої газети, головною спортивною подією 2004 року став вдалий виступ рівенського велогонщика-професіонала Сергія Гончара на багатоденці «Джиро д’Італія». Це було вже не перше «Джиро» для нашого земляка, він неодноразово був у десятці найкращих, вигравав окремі етапи, але щоб потрапити на підсумковий п’єдестал, а якщо точніше — посісти другу сходинку... Як сказав після завершення гонки сам Сергій, для нього це була мрія, яка нарешті здійснилась. Отож до світового чемпіонства 2000 року Гончар додав у свою колекцію ще один омріяний велогонщиками трофей. Подією номер два ми вважаємо небачену раніше кількість олімпійців, яких делегувала Рівенщина на Ігри. До Афін їздило аж семеро рівнян (в Атланті та Сіднеї наших було троє і п’ятеро відповідно) — це легкоатлети Вадим Слободенюк, Ольга Міщенко, Оксана Захарчук, важкоатлети Анатолій Мушик та Микола Гордійчук, плавець Дмитро Назаренко, а також згадуваний вже Сергій Гончар. Серед областей, подібних до нашої, це чи не найкращий показник. Якщо ж говорити, про місця, які посіли наші спортсмени, то цей показник бажає кращого, адже найвищим було восьме місце Анатолія Мушика. Якщо ж говорити не про місця, а про кілограми, метри та секунди, то задоволеним показаним результатом залишився лише бігун з перешкодами Вадим Слободенюк, який встановив особистий рекорд. Та як би там не було, сама вже участь в Олімпійських іграх — величезне досягнення для будь-якого спортсмена. Разом з тим не можна не оминути той факт, що вихованець рівенської ОДЮСШ 27-річний Олександр Косарєв у складі волейбольної збірної Росії в Афінах здобув бронзову медаль. І хоча медаль ця поїхала до Росії, але все одно приємно за земляка. На третю сходинку нашого умовного п’єдесталу ми поставили вихованця рівенського баскетболу Сергія Ліщука. У минулому році він демонстрував просто феноменальну гру, що дозволило його нинішньому клубу «Хімік» (Южний) вдало виступати в Євролізі ФІБА та вітчизняній суперлізі, а збірній України пробитися до фінальної частини чемпіонату Європи. Крім того, Ліщук потрапив на драфт НБА, де під №49 був обраний клубом «Мемфіс Грізліс». Прикра травма не дозволила Сергієві вже цього сезону виступати в найсильнішій баскетбольній лізі світу, проте з такою грою, яку він демонструє нині, це обов’язково має трапитися найближчим часом. Окремо, так би мовити, поза конкурсом хочеться зупинитися на Параолімпійських іграх. У цих змаганнях рівняни участь брали вперше. До Афін їздили дзюдоїст Олександр Помінов, важкоатлетка Любов Семенюк та футболіст Ігор Косенко. І якщо перші двоє залишились поза п’єдесталом, то Косенко привіз до Рівного золоту медаль. І нічого, що провів він у воротах збірної лише один матч, здобуття цієї нагороди стало вагомою подією для нашого спорту. І якщо згадувані вище спортсмени радували чи то засмучували нас своїми виступами, так би мовити, заочно, виступаючи десь далеко-далеко, то рівенські ігрові та спідвейна команди були тут, під боком, за них ми могли вболівати безпосередньо на спортаренах міста. Для баскетболістів «Пульсара» 2004 рік був до певної міри переломним. Після трьох поспіль п’ятих місць у сезоні 2003-2004 рр. підопічні Сергія Шемосюка були лише одинадцятими, що змусило їх проводити перехідні ігри. Перед нинішнім чемпіонатом наш тренер заявив, що цього року він награватиме склад, поки що слова він дотримує, дає пограти молоді і при цьому ще й ігри виграє. Після першого кола «Пульсар» — дев’ятий. Стрімкий ривок у поточному чемпіонаті здійснили волейболістки «Регіни». На відміну від минулого сезону, коли рівнянки навіть не потрапили до четвірки найкращих команд вищої ліги, нині дівчата Валерія Пархоменка беззаперечно лідирують і, судячи з усього, вже з наступного року підвищаться у класі. Принаймні дуже б хотілося побачити «Регіну» в суперлізі. Тренерськими змінами позначився рік для нашої футбольної команди «Верес». На початку року у «Верес» прийшов львівський фахівець Василь Сондей, взявши собі у помічники закарпатського фахівця Павла Іванчова. Складно сказати, на що сподівався молодий, але амбітний тренер, але допрацювати до кінця другого кола у нього не вистачило натхнення. Догравав той сезон «Верес» вже під орудою Павла Іванчова, який врешті і став головним у новому чемпіонаті. І ось яка штука, тренери у команди змінювалися, гра ніби теж, а результат так і залишився незмінним — місце у нижній частині турнірної таблиці групи А другої ліги. До речі, ближче до зимової перерви вже п.Іванчов заговорив про те, що у «Вересі» не все гаразд і що, можливо, він теж піде звідси. Поки що це питання залишається відкритим. Як, власне, й інше, проте не менш суттєве: чи варто було звільняти Григорія Шаламая, запрошувати людей зі сторони, щоб врешті-решт мати те ж, що і мали. Певні тренерські зміни відбулися і в міні-футбольному клубі «Рівне»: замість Віталія Засморжука, який став директором ДЮСШ №4, клуб очолив Юрій Баховський. Як для першої ліги, МФК «Рівне» у минулому році виступав непогано, проте особливого руху вперед у наших міні-футболістів теж не спостерігалося. Для того, щоб припинити це топтання на місті, безумовно, потрібні кошти. Є надія на те, що обрання президента МФК «Рівне» Юрія Бідюка секретарем Рівнеради, дасть певні позитивні зрушення. Командою ж номер один міста, судячи з глядацької відвідуваності, безумовно, у 2004 році була «Україна». Спідвейна команда з Рівного у своєму другому сезоні у Міжнаціональній лізі зробила крок вперед, посівши вже не останнє, а передостаннє місце, а головне, що навіть у програних зустрічах Трофимов і його команда виглядали краще. Крім того, наприкінці минулого року стало відомо, що рівнян допустили до участі ще й у польській лізі. Тобто рік для спідвеїстів не минув дарма. Говорячи про рік, що минув, не можна не сказати про спортивні споруди. У цьому напрямі відбулися певні зрушення. Зокрема, навесні розпочалася реконструкція центральних трибун стадіону «Авангард»: трибуни розвалили, але нові поки що не збудували. З вуст міського голови вдалося також почути про можливість появи у місті нового спорткомплексу, щоправда, усе це поки на рівні планів. Ось-ось має бути завершене будівництво майданчиків для пляжного волейболу біля Гідропарку. Відбувся косметичний ремонт мототреку. Щось ніби й робиться, проте говорити про якісь серйозні зміни поки не доводиться. Отож таким спортивним подіям найбільше уваги приділяла наша газета у старому році. Яким же буде рівенський спорт-2005? Стежитимемо за подіями разом.
