Рівне продовжує розбазарювати свої таланти. Втрачаючи надію привернути увагу до проблем культури та мистецтв, талановиті митці залишають це місто, шукаючи нові, більш сприятливі умови роботи. Хто б міг подумати, що черговою жертвою повного «пофігізму» влади стане відомий не лише в Рівному, але й визнаний в усій Україні, художній керівник та диригент камерного та симфонічного оркестрів обласної філармонії Петро Товстуха? Нещодавно він повідомив, що останні місяці цього року можуть стати останніми місяцями його роботи в нашому місті. В інтерв’ю «РВ» відомий музикант прокоментував ситуацію, що склалася.
— Сьомий рік я очолюю камерний оркестр Рівенської філармонії та на громадських засадах працюю за цілий адміністративний корпус, виконуючи функції продюсера та менеджера. До моєї праці філармонії немає ніякого діла, оскільки там відсутнє будь-яке планування концертів. Я свідомо взяв на себе тягар концертної організації. Але ж можливості однієї людини обмежені. На сьогодні директор філармонії мені заборонив запрошувати музикантів, створювати проекти, що передбачають хоч якісь, навіть елементарні, витрати. Це поставило мене у безвихідь: вся спланована мною робота на цей сезон перекреслена. До Нового року я мушу виконати взяті мною зобов’язання — організувати декілька концертів, серед яких виступ дуету «Віолончеліссімо» з Одеси, диригента та альтиста з Німеччини Ігоря Будінштейна. Далі — організаційна невідомість і темрява... — Невже компроміс неможливий? — Повноцінно працювати у Рівному для мене питання життя і смерті. Мені жаль залишати місто, якому я віддав шість років свого життя, створив понад 100 нових програм, залучив до камерного та симфонічного оркестрів багато музикантів, запросив до Рівного велику кількість солістів та диригентів. Камерний оркестр сьогодні має реноме одного з найкращих оркестрів України. Але я вже втратив надію щось змінити в цьому місті. Філармонія в особі директора Святослава Мельничука повністю паралізує розвиток концертного життя. Звісно, директор задовольняється п’ятихвилинними виступами оркестру на ювілейних святах, на кшталт Дня бухгалтера або Дня роботодавця. Все інше — це зайва турбота, а активне планове концертне життя — головний біль Мельничука. Три перших роки моєї праці у Рівному він намагався мене «піти» за надмірну ініціативу та незалежність дій, проте колектив камерного оркестру мене відстояв. Потім тривав «світлий» період автономного існування оркестру та адміністрації. А у жовтні цього року нашу автономію Святослав Філімонович вирішив припинити. Зараз сил протистояти організаційному примітивізму вже немає. — Тобто основна причина конфлікту — небажання філармонії плідно працювати? — Хоча б не заважали праці інших. У нас в органному залі дорогі інструменти знаходяться під замком, що легко відчиняється методом Остапа Бендера, не вистачає шаф для нот і партитур тощо. Але що до того Святославу Філімоновичу — грошей у нас все одно ні на що немає. Натомість нещодавно в кабінеті директора зроблений ремонт. Загалом, працівники філармонії не в змозі впливати на ситуацію, вони всі лише маріонетки. А директор займає ще й посаду художнього керівника, але про його таємну художню стратегію щодо артистів філармонії не розголошується. А якщо хтось з артистів забажає створити нову програму і прийде за фінансовою допомогою до директора, то йому по-дружньому буде запропоновано знайти спонсора. Постає питання: чим займається адміністрація у той момент, коли музиканти філармонії шукають спонсора на організацію власних концертів? Отже, сьогодні філармонія перетворена на мертву структуру, мильну бульбашку. — Якщо не виходить діалог з Мельничуком, можна звернутися й у вищі інстанції... — Я неодноразово був у начальника обласного управління культури Ярослава Мельника. Він дуже далекий від наших проблем, та й що він може знати про оркестр, коли не буває на наших концертах. А звертатися вище, до Міністерства культури, теж марно — яке йому взагалі діло до того, що діється в якомусь там Рівному. Влада в цьому місті взагалі не шанує культури. Хоча могли б зробити з цієї структури одну з найкращих в Україні, оскільки рівенські музиканти — професіонали дуже високого класу, вони хочуть працювати, постійно робити нові програми. І якщо не змінити керівництво філармонії, то оркестр приречений на загибель.
Звісно, ми не могли не поцікавитись думкою самого директора філармонії Святослава Мельничука: — Причиною такого невдоволення Товстухи стали гроші. У вересні після двох концертів камерного оркестру мені подали табель, де зазначалося, що в кожному концерті брали участь 28 чоловік. Реально ж, наші працівники це бачили, на сцену виходило 17 музикантів. Диригент спеціально приписав 11 «мертвих душ», щоб отримати за них додатково майже 1400 гривень за два виступи, пояснивши просто: «Мені потрібні гроші». Як ви розумієте, це фіктивний табель і я відмовився його підписувати, на що Товстуха страшенно образився й пообіцяв написати заяву про звільнення та всіляко мене очорнювати. Чому він не розуміє, що з державними грошима гратися не можна, це може призвести до непередбачуваних наслідків. Бюджетні гроші розтрачувати не можна — це дорога в нікуди. Я особисто нічого не маю проти нього як диригента, але не завжди погоджуюся з його методами роботи в оркестрі. Були випадки, коли музиканти звільнялися через просто «диктаторську» поведінку керівника, котрий дозволяв собі навіть ображати тих, хто не розумів його. А проти його «поборів», коли диригент, за словами артистки Надії Павельчук, вимагає віддати йому свою заробітну платню, щоб потім «самому виплачувати в залежності від кваліфікації виконання кому 30, а кому 50 гривень за виступ», я завжди був проти. Я майже по-батьківськи просив його зупинитись — гроші можуть завести в блуд кого завгодно, навіть талановиту людину. Усі звинувачення на мою адресу я вважаю звичайним наклепом — у нас працюють досвідчені професіонали, ми щоквартально складаємо виробничо-фінансові плани концертів, оцінюємо доцільність запрошення музикантів і виділяємо кошти на оплату тих чи інших заходів. Ремонт у моєму кабінеті зроблений п’ять років тому не за бюджетні, а за зароблені філармонією гроші. А в якому кабінеті має сидіти директор? Власне, випадок із Петром Товстухою перший за 32-річний стаж моєї директорської роботи. З жодним із чотирьох попередніх диригентів камерного оркестру подібних проблем не виникало. Він просто не розуміє, що в усьому, тим більше у державній установі, повинна бути фінансова дисципліна. Ще раз повторю, державні гроші — це велика відповідальність. І всілякі ультиматуми, навіть від талановитих музикантів, я виконувати не буду.
