Верховна Рада
Політики, як відомо, люди не тільки продажні, але і розпусні. Звичайно ж, не всі. Але багато хто з них давно вже зрозумів, що за гроші купити можна не тільки владу, але і людей, тобто жінок. Парламент — це мрія дівчини. Щоб роздобути одного, а то й кількох небідних «слуг народу», вам варто влаштуватися працювати або помічником депутата, або журналістом. Напружуватися не доведеться — депутати не соромляться самі підійти і познайомитися, запросити в ресторан, а там і в готель.
Єва — молода мати, але до народження дитини встигла попрацювати парламентським кореспондентом. Каже, що більше половини помічниць депутатів володіють, як правило, яскраво вираженою модельною зовнішністю або, принаймні, «великими грудьми, довгим світлим волоссям і чималеньким розрізом на спідниці». При прийомі на цю роботу проводиться кастинг на зразок модельного. Єва згадує, як підійшла до одного депутата-мільйонера за коментарем. Розговорилися, і виявилося, що родом обоє з того самого села. «Він зрадів і каже: «У тебе такі великі і добрі очі. Як тобі тут живеться в Києві? Якщо буде потрібна допомога, гроші — звертайся, телефонуй у будь-який час доби, ми зустрінемося й обговоримо твою проблему». А одного разу в Раді було нічне засідання. Єва розмовляла в коридорі ще з одним народним обранцем. Він люб’язно погодився провести її до виходу і дорогою запропонував, щоб його водій відвіз її додому. Пройшлися трохи вулицею, і раптом він каже: «Підемо до мене в номер кави поп’ємо?». І відразу додає: «А що ти подумала
? Що я?.. Так у мене дочка такого віку, як ти!». Панянка відмовилася, але тут він зателефонував своєму другу, що залишився в Раді: «Ти де? Ми тут з Євою йдемо до мене каву пити, приходь». А водій, відвізши її додому, буденно запитав: «Так мені тепер за вами щоранку заїжджати?..»
У Кабміні теж можна зустріти свою долю. Там же, на перший погляд, одні тільки чоловіки працюють. Бували випадки, коли дехто з міністрів під час спілкування з пресою брав цю саму пресу під ручку, відводив убік і робив компліменти. Що було далі — історія замовчує. Щоправда, заради справедливості відзначимо — при цьому на представниці другої найдавнішої професії обов’язково був присутній привабливий атрибут: коротка спідниця або декольте.
Клуби, ресторани, тусовки
Про синів Ахметова і Ющенка відразу забудьте — вони вам не світять. І якщо ви не хочете провести своє майбутнє в регулярних відвідуваннях нарколога або психіатра, то не зв’язуйтеся з мажорами. А якщо вірите, що серед них є нормальні, так це тому, що ви їх мало у своєму житті зустрічали. Подивіться в інший бік: у місті повно хлопців, що працюють з молодих років і вже навчилися заробляти гроші. Щоправда, ввесь свій час подібні «наречені» проводять не в ресторанах і не в гостях у друзів, з якими можна понюхати різні порошки, а на роботі. Щоправда, іноді страждають від алкоголізму. Але все-таки кожен з них цікавиться чимось: тусовки в нічних клубах («Арена», «Декаданс», «Велюр» і т. п.), світські заходи в галереях, заміських ресторанах і комплексах відпочинку, перегони на автомобілях…
Киянка Лєна промишляє в столичних клубах уже сім років. За цей час у неї були сотні скороминущих романів «на ніч» і всього два — серйозних. Майже щовечора вона «чергує» у нічних клубах. Замовляє дорогий коктейль і вичікує. Намагається танцювати в центрі залу, на очах, іноді дарує напій джентльмену, що сподобався. Причому досвід уже дозволяє серцеїдці безпомилково визначити стан чоловічого гаманця.
— Одного разу я буквально наштовхнулася на бізнесмена у вигляді… бомжа. Коли вранці виходила з клубу, мало не впала. Під ґанком лежав хлопець років 25, у рваній сорочці, заляпаних джинсах. Але в нього була дуже дорога стрижка, з тієї серії, що не зіпсує ані вітер, ані дощ. Я вирішила перевірити, відвезла цього бідолаху в готель. І що ви думаєте — там уже металися його батько, мати. Мене в метушні не помітили, але візитку хлопчика я прихопила. Інтуїція не підвела — ми «співпрацювали» півроку. Андрій виявився щедрим і навіть мені трошки подобався. Але він постійно сидів на наркотиках і пив. Навіть за гроші мені було огидно…
Лєна не виглядає повією. Зграбна, майже прозора фігурка, довге плаття. Суцільні блакитні очі й чарівність. Ніякого вульгарного макіяжу або гучного сміху. Лєна бере іншим — інтелектом. Недарма все-таки її мама завідує музейним фондом, та й школу дівчина закінчила з медаллю.
— Як не банально це звучить, я хочу простого жіночого щастя, — зізнається вона. — Щоб був ласкавий чоловік, двоє синів… Залишилося тільки знайти постійного спонсора-чоловіка. Не люблю, коли мені дарують прикраси: продавати їх совість не дозволяє, так і лежать непотрібним мотлохом. Краще, якщо як винагороду хлопець веде мене в ресторан, купує путівки, вбрання, дорогу їжу. Нещодавно я була в Греції, а для мами і сестри випросила путівки в Болгарію. Шкода тільки, що серед товстосумів поки не зустрівся жоден нормальний мужик…
Ваша робота
Професія — важлива підмога у пошуках чоловіка. Чим більше у вас контактів — тим краще. Про співпрацю з політикою ми вже говорили, але є ще стюардеси (чого тільки варта історія з екс-дружиною Абрамовича), секретарі, продавці, перукарі… Про моделей згадувати не будемо — тема заїжджена. Познайомитися можна де завгодно, було б бажання і деякий талант до цієї справи.
Женя — з незабезпеченої родини, тому з дитинства вона навчилася виживати за рахунок чоловіків. Наприклад, працюючи в магазині одягу, вона зустрічала тих, хто їй потім цей самий одяг і купував. Працюючи секретарем, примудрялася ходити в ресторани з клієнтами фірми. А одного разу вона влаштувалася в компанію, що продавала стоматологічне обладнання, і обзавелася величезною кількістю знайомих серед стоматологів-чоловіків. З кількома зустрілася, а вони від великого кохання відремонтували їй безкоштовно всі зуби. Їй часто доводилося по роботі їздити на стоматологічні виставки в столицю, там-то вона і зустріла ЙОГО: майже молодого, неодруженого, з машиною БМВ і квартирою в центрі Києва. Щоправда, трохи божевільного. Адже хіба може бути нормальним чоловік, який проводить ввесь вільний час, навіть ночі, за випилюванням зубних коронок і вінірів? Але кохання виявилося сильнішим від роботи, і пара одружилася. Тепер Женя навчається в медінституті на стоматолога, і чоловік випилює свої витвори з її допомогою.
Товариство моделі й просто розпусної подружки
Вони дуже можуть допомогти, тому що в них зв’язки. Якщо захочуть, познайомлять з ким треба. Особисте життя в багатьох з них не завжди щасливе, але бурхливе точно. Проте у них варто повчитися, як поводитися з чоловіками.
Ось історія: в Інни є подруга Катя, з якою вона навчалася в університеті. Катя — модель, хоча зростом і не вийшла. Але модельне агентство було тільки прикриттям: насправді дівчат возили за кордон до нудьгуючих арабів. За ніч панянка одержувала від $600. На батьківщині Катя підробляла ще й продавцем у ювелірному відділі магазину. Там вона і зустріла Федю, тренера з бойових мистецтв і одночасно працівника одного дуже багатого бізнесмена. Федя був одружений тричі й регулярно приводив нових подружок своєму начальникові. Черговою «жертвою» стала Інночка. Причому Катя сама порадила Феді її кандидатуру. Федін господар — чоловік років 50 — був скоріше схожий на тата дівчини. Коли четвірка прийшла в сауну, Інна зрозуміла, що до чого… Але побоялася піти відразу — турбувалася, дурненька, про свою подружку, ще не розуміючи, що для Каті такі пригоди — робота. Добре, що Інні вдалося вчасно вирватися із сауни. Щоправда, Катя все одно заробила грошей — тому що літньому ловеласові новенька дівчина дуже сподобалася. Він навіть сказав на прощання Інні: «Я міг би тільки мріяти з вами…». Як не дивно, мрія здійснилася: через півроку Інна зненацька зателефонувала йому. Нудьга, потреба в грошах, весна — хто знає… Зустрічалися вони два роки. Васильович остаточно і безповоротно закохався в Інну, навіть подарував їй авто. А вона… вийшла заміж за іншого. Але досі називає Васильовича «найкращим чоловіком у своєму житті». От така історія. Не повчальна, але цілком життєва.
«Московські дівчата — жадібні, київські — гарні»
Ми поспілкувалися з Петром Лістерманом — тим самим, хто став прототипом головного героя в комедійній мелодрамі Андрія Кончаловського «Глянець», що вийшов у серпні 2007 року. Знайшовся він у Мілані, де саме проходив Milan fashion week. Народився, як він сам розповідає, у Києві, жив у Мордовській АРСР, а в 1983 році виїхав у Францію, одружившись з француженкою. Петро Лістерман видає заміж красивих дівчат за олігархів і політиків. Організовує вигідні шлюби із забезпеченими людьми. Хтось іменує його «модельним продюсером», але є й такі, хто воліє називати його сервіс сутенерським.
— Ви взагалі в Києві буваєте?
— Буваю, звичайно.
— А часто?
— Раз у два… раз у три місяці буваю.
— Може, місця знаєте, де в нас знайти багатого коханця або нареченого?
— У Києві? Є тільки один шлях — через мене. Кохання ж немає. Люди всі нещасливі, ходять всі, його шукають, знайти не можуть. Потрібно тільки занести гроші Петі-очкарику.
— А українські дівчата, київські — вони взагалі котируються?
— О… Дуже котируються, найкращі у світі. Я їм ввесь час привожу одяг Dolche Gabbana, Gucci. Дуже гарні дівчата.
— Кращі, ніж московські?
— Звичайно, кращі. Московські жадібні, злі, а українські добрі, веселі, гарні. Наївніші набагато, ніж московські.
— Якою повинна бути дівчина, щоб сподобатися олігарху?
— Красива, чарівна тургенєвська дівчина. Свіжа, ніжна дівчина, чисте обличчя, блискучі очі. І при першому знайомстві з бізнесменом дівчині краще вдягатися скромно.
«Нас познайомила родичка»
Юрій Павленко, житомирський губернатор:
— Коли я познайомився зі своєю майбутньою дружиною, я був уже не студентом, а лідером молодіжної партії. Мені було 24 роки, а їй 20 років. Ця історія вже переказувалася багато разів. Познайомила нас моя двоюрідна сестра Марія Бурмака. Юля тільки повернулася зі США, де вона навчалася в університеті. У неї не було нікого знайомого у цей момент, тому Марія вирішила її залучити до діяльності молодіжної партії. Вперше зустрілися в серпні 1999 року, вдруге у лютому 2000 року, а одружилися 18 листопада 2000 року. Живемо разом вже сім років, двоє дітей.
«Гарного нареченого можна зустріти там, де зовсім не очікуєш»
Валід Арфуш, видавець:
— Гарні наречені просто так по Хрещатику або Майдану не гуляють. Вони найчастіше гуляють у ресторанах. Щоправда, іноді вони зустрічаються там, де їх зовсім не чекаєш. Мою першу дружину я побачив по телевізору, ресторанів тоді ще не було. Дівчина грала в баскетбол. У мене були друзі на телебаченні, з їхньою допомогою я дізнався її координати, пішов на наступну гру і там познайомився. З другою дружиною я познайомився в ресторані й тільки потім побачив її по телевізору. У той день вона була зі своїм хлопцем, а я зі своєю першою дружиною. Це було кохання з першого погляду.
