Щоб зрозуміти, якою буде вартість теплової енергії в опалювальному періоді 2021-2022 років потрібно звернути увагу на кілька обставин. Перш за все, це той факт, що тариф не підвищувався з 2018 року. По суті теплопостачаючі підприємства штучно змусили продавати тепло нижче його собівартості, а в кращому випадку на нульовій відмітці рентабельності. Адже за три роки, з часу останнього затвердження тарифу НКРЕКП зросла ціна газу, ціна його транспортування та мінімальна заробітна плата. А відтак і збільшилось податкове навантаження. Очевидно замороження тарифу відбулось з політичних міркувань, щоб сподобатись виборцям. Однак це не вирішило проблему, а лише відтермінувало та зумовило накопичення негативних явищ в галузі теплопостачання. Давайте поглянемо на цифри.
Вартість однієї гігакалорії теплової енергії для мешканців рівного ще у 2018 році була встановлена на рівні 1795 гривень, включно з ПДВ за гігакалорію. Схожі ціни і в інших областях: у Львові – 1755 грн., у Луцьку – 1847 грн., в Івано-Франківську – 1527 грн. Частка вартості газу в цьому тарифі складає 74 відсотки, або 1101 гривня. Ще 6 відсотків – вартість електроенергії. Решта, це заробітна плата, податки, ремонти та орендна плата. На прибуток фактично нічого не залишалось. Додайте сюди ще систематичну заборгованість споживачів за тепло і картинка виходить не надто райдужна. Приблизно така ж ситуація у всіх містах з централізованим опаленням.
При цьому вартість газу для теплопостачаючих підприємств постійно зростала. Для прикладу, вже під час минулого опалювального сезону, у січні 2021 року, ціну блакитного палива підвищили з 9465 гривень до 10939 гривень за 1000 метрів кубічних. Потім ціна ще раз змінювалась, але вже не суттєво. Оскільки вартість газе є основною у формуванні тарифу, підприємства були поставлені в ситуацію «планової збитковості». Простіше було комунальним підприємствам, яким збитки через різницю тарифу компенсували з місцевих бюджетів. Хоч це теж, по суті, за рахунок споживачів, однак це дає можливість підприємствам компенсувати збитки. Важче приватним компаніям, яким з бюджету розрив у тарифі не компенсують. Більше того, доводиться платити ще плату за оренду комунальних тепломереж.
Певним порятунком у цій ситуації є переведення котелень на тверде паливо. Оскільки в такому разі собівартість виробленої теплової енергії нижча. Та це потребує часу, модернізації і проходження довгого бюрократичного шляху дозволів та погоджень. Та й принципово ситуацію це не вирішує. Без підняття тарифів не обійтись. Вже сьогодні говорять про підняття вартості теплової енергії для споживачів централізованого теплопостачання в межах 25-35 відсотків. А це означає, що з початком опалювального періоду вартість однієї гігакалорії має зрости до 2400-2600 гривень.
До початку опалювального сезону залишилось всього місяць. Нові тарифи буде встановлювати вже не НКРЕКП, а органи місцевого самоврядування. Вочевидь центральна влада вирішила не брати на себе негатив і передала цю проблему на місця. Щоб в разі чого, мати можливість відхреститись від підвищення тарифів звинувативши у всьому місцеві органи влади. Хоча, як писалось вище, проблеми накопичили вже давно, саме блокуванням встановлення справедливих, рентабельних тарифів. Час спливає і потрібно приймати рішення. Інакше взимку нас може чекати колапс ринку теплової енергії та холодні батареї.
