У Рівненському краєзнавчому музеї останні декілька років майже всі власні (не привезені) виставки й експозиції створювалися винятково з національним ухилом — спочатку вишиванки, за ними історія УПА, потім Шевченко з Костомаровим і т.д. За 16 років незалежності місцеві історики призабули, що майже сімдесят років Україна мала ще й іншу історію, яку так старанно тепер намагаються стерти з пам’яті. Спроба звернутися саме до тієї історії, яку з занять з наукового комунізму чи історії революції добре пам’ятають сьогоднішні дорослі — справа ризикована, але рівненські музейники за неї таки взялися. До 90-ї річниці соціалістичної революції, яку з 1991 року почали називати переворотом, у краєзнавчому музеї відкрилася одна з найцікавіших за останній час виставок «Символи минулого. Червоний жовтень».
Ідея створити виставку належить директору Олександру Булизі. Щоправда, у розмові з колегами було досягнуто компромісу й вирішено не робити документальну виставку — це б справді викликало дискусії. Натомість був знайдений інший варіант — показати радянську символіку. Звісно, такого добра у фондах музею повно, а тому при формуванні експозиції працівники музею орієнтувалися на присвячені винятково Жовтневій революції предмети. Потужна пропагандистська машина, яка добре працювала у радянський період, дозволила зробити цю виставку максимально різнобічною та цікавою у сенсі виставлених експонатів. Починаючи від революційних плакатів із зображенням вождя революції, й закінчуючи листівками та календариками, які ще 20 років тому можна було відправити родичам чи друзям. А крім того, історики показали всі можливі книги, газети, транспаранти (а-ля «Пролетарі всіх країн, єднайтеся»), прапори, картини у дусі соцреалізму на півстіни, серпи з молотами, пам’ятні дошки, фотографії революційних парадів, значки тощо. Тут навіть можна побачити костюм Леніна з червоною стрічкою і кашкетом — щоправда, не справжні, а театральні. У них відомий рівненський актор Володимир Петрухін грав і у 1953, і у 1976 роках. А поруч — театральний реквізит матроса з «Аврори», навіть старенькому «Максиму» місце знайшлося. Директор музею Олександр Булига просить у виставці не шукати якусь агітацію: — Лейтмотив нашої нової виставки — показати, що місце цим всім експонатам — винятково у музеї. Така історія не повинна повторитись.
