Унікальний природний скельно-печерний комплекс – Скелі Довбуша – постійно приваблює до себе туристів з усіх куточків планети. Розташована природна пам’ятка неподалік села Бубнище у Долинському районі Івано-Франківській області. З Рівного доїзд власним транспортом займає близько п’яти годин.
Скелі займають понад два гектари у мальовничих смереково-букових лісах. Народні легенди переповідають, що Скелі Довбуша народилися із тіла ватажка опришків.
Олекса Довбуш був наділений чаклунською силою. Але трапилося так, що постраждав через заборонене кохання. Його смертельно поранив чоловік Довбушевої коханки – Дзвінки. Тіло народного месника була четвертоване та розкидане Карпатами. Згодом на місці Довбушевих останків виникли могутні скелі. В одній зі скель захований Довбушів скарб, який відкриється чоловіку, рівному героєві за розумом та силою.
Проведені у 1969 році розкопки дозволяють стверджувати, що біля скельного комплексу в 12-13 століттях була укріплена фортеця.
Місцеве населення використовувало скелі з різною метою: для захисту, для відправлення релігійних обрядів. Свідченням останнього є різнопланові різьблення у печерах та на зовнішньому боці скель.
В основному масиві скель, що формою нагадує півмісяць, видовбано глибокі печери. Саме вони викликають значне зацікавлення відвідувачів.
Перша печера зліва нагадує простору кімнату. У ній можна спокійно пройтися на увесь зріст. Всередині витесані із каменю узвишшя, які нагадують своєрідні лежанки. Посередині є характерне заглиблення, котре слугувало для закладення ватри. Над входом до печери – широка ніша-карниз.
Дослідники вважають, що ця печера слугувала келією. Справа від печери – прохід до ущелини, в якій бачимо кілька ніш. Припускають, що ущелина використовували для зберігання продуктів та зброї. Далі розташовані печери ширші за розмірами. Їх використовували як стійло для коней, овець або кіз. Є також печера-«холодильник», температура повітря у ній дозволяла зберігати продукти.
Повернувшись обличчям до основного масиву, можна побачити величезний силует левової голови, праворуч хоботом на нього спирається слон. Зображення лева – атрибут давньої галицької геральдики, слона ж побачили на валуні сучасники.
Із вершини валунів відкривається чудовий краєвид. Звідти рукою можна дістати неба.
Екскурсоводи закликають туристів обов’язково доторкнутися до слона, загадавши про цьому сокровенне бажання. Сила, схована у містичній скелі, обов’язково допоможе його втілити.
Місцеві мешканці кажуть, що до Скель Довбуша треба їхати, коли почуваєшся виснаженим. Це місце чудово відновлює енергетику, заряджає позитивом, також тут можна поліпшити свою фізичну форму. Кілька підйомів крутими сходами на вершину замінять виснажливі заняття у спортзалі.
