Цю країну хтось відкрив для себе давно і щороку приїздить сюди на відпочинок. Хтось лише мріє тут побувати. Я скоріше належу до перших. Це вже вп'яте відвідую Туреччину.
Наш літак приземлився через дві години польоту в аеропорту Анталії.
Жодних військовослужбовців з автоматами, як уявляла. Звичайна процедура: паспортний контроль, отримання багажу, а на виході - представники туристичних фірм з табличками, які зустрічали відпочивальників.
Працівники аеропорту привітні та уважні до пасажирів.
Та про всяк випадок - ретельна перевірка.
Їду до свого готелю в містечко Бєлєк. На дорогах жодних блокпостів, ні бронетранспортерів, ні військовиків. Все як і декілька років тому, коли приїжджала до Анталії. Уже в готелі, познайомившись із менеджером, яка працює з туристами з України та інших республік колишнього Союзу, запитала, як їм живеться при надзвичайному стані? Дівчина відповіла, що бачила військовиків у листопаді торік, коли у Туреччині відбувався саміт глав держав. Тоді була посилена охорона.
Не військовий, а надзвичайний
Коли нам повідомляють про запровадження надзвичайного стану, ми чомусь вважаємо, що мова йде про військовий стан. Як запевнив губернатор Анталії Мюнір Каралоглу, в місті навіть не діє комендантська година.
Турки, як і туристи, відвідують розважальні чи інші заклади, ніхто їх не перепиняє, тобто життя триває у звичному режимі. Але це не означає, що влада не турбується про безпеку. Хоча на вулицях не так багато поліцейських, але, як зазначив губернатор, їх набрали удвічі більше, ніж було. Просто вони у цивільному, щоб не створювати паніки як серед місцевих, так і туристів. Посилено охорону і аеропорту. Усі в’їзди, а їх шість, контролюються. Перевіряють автомобілі. У терміналі — декілька етапів проходження контрою. Добре працюють і спецслужби. І все ж на запитання, чи безпечно туристам відвідувати Середземноморське узбережжя, куди здебільшого їдуть відпочивати, пан губернатор відповів, що не більш небезпечно як у будь-якій країні світу. У тій же Франції, Німеччині чи, скажімо, в Україні.
В готель – через металошукач
Заїхати на територію готелю можна тільки після ретельного огляду автомобіля охороною. Це не означає, що у туристів перевіряють вміст їхніх чемоданів. За допомогою спеціальних дзеркал охоронці оглядають днище авто. Це звичайна процедура, водії спокійно ставляться до таких заходів безпеки.
На вході в готель стоїть рамка-металошукач, через яку я також пройшла. І мене це не дратувало, а навпаки, заспокоїло, адже це заради безпеки.
Мене, як і решту туристів, гостинно зустріли: запропонували коктейль. Я вибрала безалкогольний. Хто хоче шампанське чи вино – вам його запропонують. Як і скуштувати тістечка, фрукти, пастилу, горішки чи інші солодощі.
Вуличками старого міста
Вода в морі тепла, але штормить. Тож вирішила відвідати місто Анталію. Туристам зазвичай пропонують шоп-тури. Я ж вирішила прогулятись вуличками старого міста.
Готелі тут влаштовують у старих будинках, щоб краще відчути атмосферу.
А ось так виглядає мерія Анталії.
Старовину тут бережуть.Тріумфальна арка Адріана є однією з "родзинок" міста.
Смачнюще турецьке морозиво із козячого молока.
А для тих, хто зголоднів, завжди запропонують донер-кебаб, тобто, шаурму.
Після перекусу - на морську прогулянку з "Піратами Карибського моря".
А ще, побувала біля водоспаду Дюден або, як його ще називають, "Карпузкалдіран", що у перекладі з турецької - "Кавун, що падає".Цю дивну назву водоспад отримав, принаймні так розповідають, після негоди. Одного року йшли дощі й рівень води у річці Дюден піднявся. Вона перетворилась у хаотичний бурхливий потік, який змивав кавуни, що росли на березі річки, у відкрите море. Коли вони падали, то від зміни температур їх піднімало знову вгору, від чого кавуни розривалися.
Саме у парку біля водоспаду я познайомилась із головою української громади "Українська родина" Вітою Міхайловою.
Не втрималась і запитала у неї, як вони пережили спробу військового перевороту. На що вона мені відповіла: "Проспали". Лише наступного дня з телевізійних новин про все дізнались. Почали телефонувати до посольства України у Туреччині, але там запевнили, що ситуація під контролем. Тож за день-другий заспокоїлись. Нічого не змінилось. Живуть як і жили. До речі, у Туреччині мешкає понад 20 тисяч українців.
Проїжджаючи через місто Аспендос, почула цікаву легенду. Це місто відоме своїм античним театром з однойменною назвою. Збудований він був у другому столітті. Розповідають, що тодішній правитель міста мав красуню доньку. Багато чоловіків хотіли з нею одружитися, але її батько поставив умову: віддасть дочку за того, хто зробить щось визначне для міста. Минув час. До правителя прийшли двоє чоловіків. Один із них сказав, що побудував театр, а інший - акведук, щоб забезпечити місто водою. Оглянув правитель ці дві споруди, і обидві сподобались йому. Тоді він сказав, що доньку розділить на дві частини. Майстер, який збудував акведук, сказав, що дуже кохає його доньку і не бажає її смерті, тож відмовляється від дівчини. Кажуть, що правитель саме йому і віддав доньку.
За іншою легендою, якось правитель увійшов до театру і раптом почув сповідь чоловіка, який зізнавався у коханні. Правитель оглянувся і нікого не побачив. Він запитав, хто це говорить. І раптом побачив внизу чоловіка. Правитель був у захопленні від акустики. Коли до нього наблизився чоловік, він впізнав архітектора театру і віддав за нього доньку.
Яка легенда більш достовірна? Хтозна. Але театр досі діє, і в ньому виступають зірки опери, а акведук майже зруйнований.
Музей – просто неба
Бeзлiч нaшиx cпiввiтчизникiв i мaндрiвники з iншиx крaїн вжe дaвнo упoдoбaли мicтo Сiдe, якe рoзтaшoвaнe нeдaлeкo вiд Антaлiї. Звичaйнo ж, насамперед їx приваблює пляжний вiдпoчинoк, який тут прeкрacний, прoтe Сiдe цiкaвить мaндрiвникiв нe лишe cвoїми чудoвими пляжaми, тeплим чиcтим мoрeм i живoпиcними пeйзaжaми. Аджe цe мicтo є cпрaвжнiciньким музeєм прocтo нeбa – caмe тут знaxoдятьcя вiдoмi пaм’ятки Турeччини.
Тiльки пiд’їxaвши дo Сіде, ми вiдрaзу опинилися серед вулиці древнього міста, поруч - вeличний aмфiтeaтр нa 16 000 мicць, i римcькi лaзнi, i фoнтaн, i xрaми, приcвячeнi грeцьким бoгaм, i бaгaтo iншиx icтoричниx пaм’яток. Зокрема, храм Аполлона.
На вуличках Сіде можна зустрітити і місцевих майстринь. Оця жінка плете традиційний турецький килим.
А в тамтешніх крамницях можна купити спеції та солодощі на будь-який смак.
Рафтинг у Гогі
Адреналін відчула ще дорогою до гірської річки Кепрюлюлю, де ми мали сплавлятись на плотах. Мало того, що довелось їхати кам’янистою дорогою, так ще й по серпантину вниз. Але настрій миттєво змінився, коли нас зустрів інструктор із рафтингу грузин Георгій, він же Гога.
Його дотепний гумор, грузинська гостинність підняли настрій. Інструктаж нам Гога провів після смачного обіду.
Потім ми, одягнувши рятувальні жилети та шоломи і спеціальне взуття, вирушили у дорогу. Автобусом дістались до каньйону. Звідси розпочався наш маршрут: два кілометри йшли по скелях, вбрід по річці, температура води якої була 18 градусів, а в деяких місцях ще нижчою. Доводилось і пірнати, але витримали. Нарешті дістались до плотів. Розділились на екіпажі, у кожному був інструктор. У нашому – Гога. Відстань до нашої бази – 13 кілометрів. Нас це не злякало. Взяли весла, і ми вирушили. Спокійний сплав по верхній течії річки змінювався подоланням перепон та порогів. Нас заливало водою, пліт кидало у різні боки, але ми втримались на плаву. З нами був Гогі! Захоплююче відчуття! Увесь маршрут знімав на камеру помічник Гогі на прізвисько Тарзан, бо по скелях лазить з такою легкістю, що інколи аж дух захоплює. Коли ми дістались до бази, прийняли душ, переодягнулись, нам потім показали відзнятий матеріал: сміялись від душі.
На згадку - халат
Про "готельні" сувеніри, такі як рушники, шампуні, мильця, які туристи беруть на згадку, склали чимало анекдотів і показали чимало реприз. Щоправда, рушники вже не беруть, вдома і своїх вистачає. Та й врешті-решт персонал готелів звик до цього. Ми люди прості. Але беруть на згадку і перші люди держав. Скажімо, Ангела Меркель. У листопаді минулого року в Туреччині відбувався саміт глав держав. Делегації Німеччини, Іспанії та Мексики проживали у готелі Bellis deluxe, в якому, до речі, проживала і я, щоправда, у номері значно дешевшому. Ангела Меркель проживала у віллі, де доба коштує 15 тисяч євро. Так-от пані Меркель взяла на згадку халат. Такий подарунок їй зробила адміністрація готелю. Халат був оздоблений символами Німеччини. Я не Ангела Меркель, тож прихопила мильце. Колекціоную.
Мені, як і моїм колегам, пощастило. Ми мали можливість пожити у різних п’ятизіркових готелях Середземноморського узбережжя: від Анталії до Аланії, а потім переїхати до Кемера.
До речі, готель Bellis deluxe до 2014 року власник здавав в оренду. Але після реконструкції, на що було витрачено понад 25 мільйонів євро, готелем управляє власник особисто. Рівень обслуговування навіть відзначили учасники саміту. Тут є і кінний клуб, і зоопарк, і величезний парк. А басейни просто розкішні.
І ще про готелі, в яких мені довелося проживати або відвідувати. Готель Spice нагадує палац із казки “Тисяча і одна ніч”.
Все оформлено у східному стилі. До речі, під час саміту тут також проживали делегації інших країн, а це вже свідчить про рівень обслуговування.
Готель Rixoc почав приймати туристів 1 липня цього року. На його будівництво було витрачено 500 млн. євро.
Увечері він виглядає не менш величним.
Гостей тут дивують "танцюючими фонтанами" та яскравим шоу.
А вранці дуже приємно пройтися босоніж по пляжу готелю Delphin Deluxe.
Цифра
Цьогоріч в Туреччині відпочило понад 320 тисяч українців. Президент Асоціації туристичних агентств в Анталії Хакан Шахин говорить, що це більше, ніж у 2014 році, тоді відпочило 280 тисяч, торік — 300 тисяч. Пан Шахин сподівається, що до кінця сезону Туреччину відвідає ще тисяч 200 українців.
І знову вдома. Наш літак приземлився у Рівненському аеропорту.
Знову – паспортний контроль.
Отримання багажу і зустріч з рідними.
Валентина ВЛАСОВА
Наша поїздка відбулася завдяки туристичній компанії Travel Professional Group – найбільшого туристичного оператора України. Саме завдяки цій компанії відновились польоти до Анталії з Рівненського міжнародного аеропорту.
У Туреччині гостинно приймала компанія Catttour, яка є партнером Travel Professional Group.
