На вулиці Павлюченка у Рівному, між будинками №32 та №34, є земельна ділянка, яка хоч і належить формально місту, та насправді використовується родиною 85-річної Ніни Сльози, що мешкає поряд, для вирощування городини. Саме на цю земельну ділянку площею понад 9 соток почав претендувати і учасник боїв на сході 27-річний Олександр Лустюк.
Оскільки міськрада зволікала з рішенням, він, використовуючи так звану в юриспруденції «мовчазну згоду», вже оформив проект землеустрою. А також звернувся до суду, який зобов’язав міську раду передати цю землю безоплатно у власність учасника АТО. Це обурило керівників Рівного. Міська рада направила звернення до Вищої ради правосуддя, щоб та перевірили дії судді міського суду Сергія Харечка, який приймав це рішення.
Іван Очередько, заступник начальника управління земельних відносин міста:
— Постанова Кабінету Міністрів України говорить, що перевагу потрібно надавати солдатам, які воювали на Донбасі. Однак перед законом усі рівні. Цей чоловік звернувся до міської ради, бо хоче саме ту землю. Але міські депутати на сесії за місяць не встигли розглянути його звернення, тому, відповідно до мовчазної згоди, він розробив проект землеустрою. Закон дозволяє такі дії без рішення сесії. Але для того, щоб отримати землю у власність, все ж потрібно рішення сесії. Звісно, що депутати зволікають, бо на цю землю подали прохання й інші люди, що мають поряд будинок.
Володимир Хомко, міський голова:
— На сесію приходить жінка та плаче, що її землю хочуть відібрати. Так історично склалося, що вона там живе і обробляє ту землю. Хоч насправді ця земельна ділянка належить до земель запасу міста. Однак цей атовець звернувся до суду, який зобов’язав міську раду прийняти позитивне рішення. Але не може суд одноосібно вирішувати за цілу сесію міської ради. Суддя може лише постановити, щоб міська рада розглянула певне рішення так, як вважає за потрібне. Тому ми вважаємо, що суддя перевищив свої посадові обов’язки. Хай з ним розбирається Вища рада правосуддя.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
