Вітряки, подібні до тих, що часто можна побачити над трасами у Польщі, польські інвестори встановлять на вулиці Канторській у Дубні. Міська рада дала дозвіл на розробку проектів землеустрою, аби поляки могли взяти в оренду на 25 років чотири ділянки, потрібні для їхнього встановлення — загалом 4,5 гектара.
З пропозицією поставити вітряки у Дубні звернулися три поляки, мешканці невеликих містечок поблизу Лодзя: Яцек Даріуш Завадовскі, Кшиштоф Владислав Мах, Ярослав Томаш Окрушек та працівник Рівненської АЕС Едгар Євкович. Аби отримати землю під встановлення вітряків, цього року вони створили у Дубні дві фірми на вулиці Канторській, 27: «Віенто» та «Макані». Директором обох є Едгар Євкович.
Едгар Євкович розповідає:
— За кілометрів 60 від Ковеля у Польщі стоять вітрові генератори на 1,8-2 мегавати кожен і забезпечують електроенергією цілий район. А чим відрізняється місцевість у Дубні? Вітряки на сьогодні дуже модернізовані і працюють за вітру від 4 м?/?с. Уся Європа переходить на вітрову та сонячну енергію, бо там цінують природні ресурси, розуміють, що вони обмежені, а тому намагаються якомога краще себе забезпечити альтернативою. У Польщі, наприклад, зводять будинки одразу із сонячними батареями на дахах, роблячи їх енергонезалежними.
Ми збираємося ставити вісім-дев'ять двомегаватних вітряків у Дубні. Один блок АЕС дає 1000 МВт, тобто якщо поставити 15-18 вітряків, то можна перекрити електропостачання цілого міста. Біля Рівного, наприклад, теж можна ставити вітрогенератори.
Встановлення одного вітряка коштує приблизно мільйон євро. У нас є можливість залучити кредити банків. Це перший проект польських партнерів в Україні, але далеко не перший у Польщі.
Коли запрацює все — поки не знаю. У Польщі землю можна купити, замовивши завчасно ділянку. Її купівля триватиме 15 хвилин — стільки потрібно на оформлення документів у нотаріуса. В Україні з землею та її оформленням — проблема. У польських партнерів під час сесії Дубенської міськради, коли йшлося про дозвіл на виготовлення проектної документації, виникло бажання сказати «до побачення». У них був шок, коли депутати ставили запитання: «А що нам буде від цього?». У Європі такого немає апріорі. Якщо підприємство платить податки, то воно вже щось робить, будь-яких запитань, що ще може дати, не має виникати. Також шокували запитання, чи не буде на тій землі чогось іншого. Польський партнер запитав мене: «А що, ми там можемо моркву садити?». Благо, що більшість депутатів адекватно сприйняли все. Ми сподіваємося, що і в подальшому матимемо підтримку і проект реалізуємо.
Ми поки зупинилися на Дубні, але ідея встановити вітряки у Вараші лишається. Атомні станції рано чи пізно закриватимуть, і місто повинне буде себе саме забезпечувати.
ВЕС я зацікавився, коли ще навчався у КПІ. Оскільки був інтерес і з мого боку, і з боку польських інвесторів, вдалося домовитися про співпрацю. Звільнятимуся з РАЕС, оскільки процес з ВЕС потребує постійної уваги. Розриваюся нині між Україною та Польщею.
