Восени 2020 року партія «Слуга народу» з тріском програла місцеві вибори. Вистачило року, аби люди розчарувались у «зеленій» владі і відмовили більшості її представників у довірі на місцевому рівні. Рівне не стало винятком — міським головою місто обрало Олександра Третяка, якого підтримувала партія колишнього президента. Майже одразу після свого обрання новий керівник міста відчув на собі потужний залп критики. З одного боку, це нормально — владу потрібно критикувати завжди. З іншого — потік звинувачень на адресу Третяка був занадто серйозним і системним, аби не зрозуміти, хто це все розганяє.
Але не вийшло — у міського голови практично не виявилось недоліків, за які можна було б зачепитися — хабарів не бере, з подружками по ресторанах п’яним не їздить, шикарних авто не купує, палаців не будує…
Звинувачувати Третяка можна було хіба що у недостатній компетентності в певних питаннях, але це не гріх, а біда усіх обраних народом керівників.
Аж раптом країною пронеслась новина про те, що міський голова Рівного — корупціонер! Ніхто за межами міста, та й у Рівному почасти теж, не зробив зусилля розібратися. Інакше б стало відомо, що «корупція» Третяка полягає в одному необачно підписаному документі, з якого міський голова не мав жодної вигоди і за що йому загрожує покарання у вигляді копійчаного штрафу.
Виходить, справу зроблено? Міського голову, якого підтримує головний опонент Зеленського, скомпрометовано і буде відсторонено від посади?
Навряд чи варто поспішати з такими висновками. Грамотна апеляційна скарга у разі її об’єктивного розгляду спростує всі звинувачення на адресу Олександра Третяка. Але це не означатиме, що полювання на нього завершиться. Воно триватиме і надалі. І навіть війна, під час якої влада закликала нас об’єднатися, цього полювання не зупинить.
Микола НЕСЕНЮК.
