49-річний безробітний із села Квітневого Дубенського району накинувся на сусіда із сокирою, коли той узяв з його ділянки оберемок скошеного сіна. …Ще вчора Микола пас корів разом із чоловіками, що мешкають по сусідству. Навряд чи сподівався, що це звичне щоденне заняття раптом обернеться для нього такими страшними наслідками. А тепер, будучи прикутим до лікарняного ліжка хірургічного відділення Дубенської міської лікарні, чоловік з жахом пригадує ранок 10 липня.
49-річний безробітний із села Квітневого Дубенського району накинувся на сусіда із сокирою, коли той узяв з його ділянки оберемок скошеного сіна. …Ще вчора Микола пас корів разом із чоловіками, що мешкають по сусідству. Навряд чи сподівався, що це звичне щоденне заняття раптом обернеться для нього такими страшними наслідками. А тепер, будучи прикутим до лікарняного ліжка хірургічного відділення Дубенської міської лікарні, чоловік з жахом пригадує ранок 10 липня. — Спека була страшенна. Не вгледів, як одна із корівок попрямувала до поля із викошеною мішанкою та почала її скубати, — розповідає чоловік. — Я узявся її відганяти. Раптом почув, що хтось біжить із криками. Придивився та впізнав сусіда, який біг до мене із сокирою. Я відігнав корову, кинув їй оберемок сіна. Та сусід з прокльонами накинувся на мене. Я навіть відхилитися не встиг, коли він рубонув мене сокирою по руці. Далі почав бити по голові, ребрах. Від болю та переляку я знепритомнів. Опам’ятався, коли «швидка» везла до Дубна. Рани, які 49-річний Ростислав завдав односельцю не смертельні, проте доволі серйозні. Зі слів в.о. завідувача хірургічного відділення Володимира Майданюка нинішній прогноз лікарів доволі оптимістичний, проте не слід виключати того, що Микола серйозно постраждав. Його прооперували. Впадати у відчай Миколі не дають сусіди, рідні, друзі, котрі відвідують його у лікарні. Кожен намагається допомогти, Миколі лише залишається нарікати на свого кривдника та високу вартість лікарських препаратів, які йому не по кишені. Він нині безробітний, мешкає із старенькою тіткою, яку утримує. — Заробляю на життя від випадку до випадку, здебільшого — як підсобний робітник, — зізнається Микола. — То один сусід попросить по будівництву допомогти, то іншому по господарству потрібні робочі руки. Що після усього цього робитиму — навіть і гадки не маю… Сусіди Миколи, яким довелося бачити криваву сцену на власні очі, не надто балакучі. Зрозуміло, що людей зупиняє страх, та усе ж таки, повагавшись окремі з них починають розповідати про обох чоловіків. Так, мешканка Квітневого Ніна Матвіїшина утримується від аналізу поведінки односельців. Розповідає лишень, чула, як сусіди переповідали, що коли Ростислава узяли під варту правоохоронці, він з пересердя кинув: — Жаль мені, що не вдарив його так, щоб забити. Зі слів пані Ніни, Ростислав мешкав у селі самітником. Для окремих мешканців Квітневого не дивина, що між Миколою та Ростиславом виник конфлікт. Люди подейкують, вони один одного завжди недолюблювали. За останнім неодноразово помічали напади люті. Люди розповідають, та й сам потерпілий пригадує, як Ростислав побив завфермою, погрожував фізичною розправою сусідці, корова котрої також мала необережність забрести до його господарства. Подробиці випадку з’ясовує Дубенський міжрайвідділ міліції.
