Присягу народного депутата урочисто склав Микола Поровський — людина, без якої Верховну Раду обізнані з політикою рівняни свого часу навіть і не уявляли. Після восьмирічної депутатської роботи уродженець Заріцька і затятий рухівець Поровський у 1998 році спробував себе на державній службі. На той час створена ним Республіканська християнська партія не мала ніяких парламентських перспектив, і, можливо, через це наш земляк отримав від адміністрації Кучми доволі затишну посаду першого заступника голови Держенергозбереження.
На початку 2002 року в Україні знову заговорили про Поровського — він мав сміливість (чи необачність?) зауважити тодішньому віце-прем’єру Олегу Дубині про те, що вести засідання слід державною, українською мовою. Що і якою мовою відповів на це пан Дубина, не повідомлялося, однак пана Поровського на всілякі там урядові засідання намагалися без зайвої потреби не запрошувати. Після цього інциденту як і сам пан Микола, так і керована ним партія виявили, що «потрібні зміни», отож і опинилася в опозиційному блоці Віктора Ющенка «Наша Україна». Значимість неоціненного внеску пана Поровського у спільну перемогу «нашоукраїнців» відзначена 98-м (майже безперспективним) місцем у виборчому списку. Та все ж стрімкий рекрутинг нардепів до уряду дав шанс донедавна тимчасово безробітному екс-обранцю рухівської Млинівщини зразка 1990 року таки отримати мандат. Щодо того, в яку фракцію увійде народний депутат із кількарічним минулим і кількаденним нещодавнім парламентським стажем, то відповідь на це запитання зацікавленим особам мала б дати нещодавня зустріч пана Миколи із лідером НРУ Борисом Тарасюком. До речі, РХПУ вже встигла «вчасно» підтримати кандидатуру прем’єра Єханурова. Що ж, видно, тривала політична діяльність таки далася взнаки — Микола Поровський відчуває «момент» і, напевне, ще порадує рівнян своїми запальними виступами з найвищої державної трибуни. Принаймні, до бюджетного процесу, тобто спрямування коштів на рідну Рівенщину, новий старий народний депутат вже долучився.
