Землю продали… з людьми
Продати з конкурсу земельну ділянку площею 1155 кв. метрів на вулиці Київській під будівництво комплексу громадського харчування міські депутати вирішили ще у 2003 році. Умовою продажу землі було знесення триквартирного будинку №67. У конкурсі взяли участь дві київські фірми. Одна з них — ТОВ «ДІСАН» — у 2004 році стала власницею ділянки, заплативши за неї 65,5 тисячі гривень (56,7 гривні за 1 кв. метр). Як пояснив колишній перший заступник міського голови, а нині пенсіонер Олександр Кравчук, який тоді був головою конкурсної комісії, перевагу названій фірмі віддали через те, що вона пообіцяла купити більшу кількість квартир для відселення мешканців з будинку, який планували знести.
— Ми з міським головою Віктором Чайкою хотіли знести будинок №67, оскільки він був аварійним і його мешканці жити в жахливих умовах: сім’ї жили в коридорах, кухнях. Тож вирішено було віддати ділянку, на якій розташований будинок, під забудову. В газеті «Урядовий кур’єр» ми розмістили оголошення про проведення конкурсу, і на нього відгукнулися кияни. Виграла конкурс та фірма, яка гарантувала відселення з аварійного будинку частини мешканців. Її представники спочатку не хотіли купувати квартири, але Чайка на цьому наполіг. Тож ми погодилися, що чотири квартири для мешканців придбає ТОВ «ДІСАН», а ще чотири — міськвиконком, адже саме стільки їх було потрібно. Тоді так робили. І якби ці умови були виконані, ніяких порушень нині не було б. Але тоді у міської влади не було коштів на купівлю квартир.
Втім, якщо умову придбання чотирьох квартир (двох двокімнатних та двох однокімнатних), за словами начальника міського управління комунальною власністю Наталії Поліщук, ТОВ «ДІСАН» вписали у договір купівлі-продажу земельної ділянки, то рішення щодо купівлі квартир міськвиконкомом прийнято міською радою не було. Взагалі, пані Поліщук здивована тим, як міська влада змогла продати землю, яка обліковується за мешканцями будинку, не маючи на це від них згоди. Але пояснити цього не може, адже керівником управління працює тільки з 2006 року. Можливо, змогли б прояснити ситуацію «земельники»? Але начальник управління земельних відносин Микола Поладич запевняє, що «пальців» працівників його управління «на цій справі немає», оскільки очолюване ним управління тільки у 2004 році створене, тож не було причетне до продажу названої землі. Та й начальник міського управління земельних ресурсів Роман Гресько теж працює на посаді тільки третій рік.
Хто стоїть за «ДІСАНом»?
У справу втрутилася обласна прокуратура. Провівши перевірку, вона винесла протест на рішення міської ради щодо продажу ділянки, виявивши грубі порушення законодавства. Міська рада цей протест підтримала. Прокуратура також порушила кримінальну справу за фактом службової недбалості посадових осіб Рівненської міської ради, що «спричинило істотну шкоду правам окремих громадян на належні житлові умови та правам на землю юридичної особи». Міліція також з’ясувала, що будинок №67 на вулиці Київській був зумисне підпалений. За цим фактом вона теж порушила кримінальну справу.
Тим часом, у лютому до міської влади з листом звернувся представник ТОВ «ДІСАН», рівненський адвокат Ярослав Тарновецький. Він висловив готовність ТОВ надати чотири квартири для відселення мешканців зі згорілого будинку і запитував, кому саме з них передати житло. Адвокат також вимагав прискорити відселення, зокрема, виконати зобов’язання щодо придбання чотирьох квартир міськвиконкомом. Інакше обіцяв звернутися до суду. Щоправда, за словами Тарновецького, влада надавати квартири не збирається:
— Виконуючий обов’язки міського голови Юрій Торгун мені сказав: «Якщо надам ці чотири квартири, то завтра мені спалять усі будинки в місті, які мають йти під знос». А «ДІСАН» не буде відселяти мешканців, адже цим має займатися міськвиконком і ми готові йому надати для цього чотири квартири. До речі, переписку щодо цього питання з міською владою Рівного ведемо уже чотири роки, але міськвиконком не надає нам на наші звернення жодної відповіді. Нині рішення про продаж ділянки скасовано. Але це зроблено незаконно і ми будемо оскаржувати його у суді.
Ярослав Тарновецький також запевнив, що «ДІСАН» не причетний до підпалу. Мовляв, у ТОВ «не було резону його вчиняти, бо будівництво торгового комплексу має розпочинатися не завтра».
На жаль, не вдалося поспілкуватися безпосередньо із керівництвом підприємства. Ярослав Тарновецький відмовився надати будь-яку інформацію про «ДІСАН», у тому числі й координати ТОВ. А телефонний номер «ДІСАНа», вказаний у документах, наданих у міськвиконком у 2004 році, не приймає вхідні дзвінки. Єдине ТОВ «Дісан» у Києві, яке вдалося розшукати в мережі Інтернет, займається металопрокатом. Але його керівник Олександр Малай запевнив, що очолюване ним ТОВ ніколи не купувало землі у Рівному.
До речі, ТОВ «ДІСАН» тоді ж у 2003 році купило з конкурсу у Рівному ще одну земельну ділянку — біля перехрестя вулиць Степана Бандери та В’ячеслава Чорновола (права сторона вулиці Чорновола по дорозі на Здолбунів). На 5 734 кв. метрах землі, придбаних за 410 тисяч гривень, ТОВ збиралося розташувати готельний комплекс, приміщення торгово-побутового обслуговування, громадського харчування, офісні та виставкові приміщення.
Тодішній перший заступник міського голови Олександр Кравчук говорить, що ТОВ представило «шикарний проект майбутніх трьох дев’ятиповерхівок, створений рівненською проектною організацією», яким і звабило конкурсну комісію. Втім, досі назване будівництво так і не розпочалося.
Представник ТОВ «ДІСАН» Ярослав Тарновецький, щоправда, запевняє, що «ДІСАН» все-таки незабаром почне зводити тут будівлі.
Який вихід?
Заступник міського голови Сергій Васильчук вважає ситуацію із земельною ділянкою на вулиці Київській, 67 «неймовірним фактом в історії міста» і переконаний, що вирішити її можна тільки в суді. Адже фірма, яка заплатила гроші за землю, від ділянки не відмовиться, особливо, якщо зважити на те, наскільки нині зросла вартість землі. Так, торік ділянку приблизно у тому ж місці (поблизу магазину «Сільпо») підприємець Олександр Бабат купив з аукціону за майже 5 мільйонів гривень. Спірна ділянка вдвічі менша, і виручити зараз за неї можна, відповідно, вдвічі меншу суму, але це понад 2 мільйони гривень. Звісно, це вигідно, навіть якщо половину суми витратити на придбання чотирьох квартир.
Не відмовляться від своїх претензій до влади і мешканці згорілого будинку. Так, одна з них, Тетяна Подсада, говорить:
— Ми неодноразово ще до пожежі зверталися до міської влади за приватизацією землі, що обліковується за нами. Про те, що вона продана, — не знали. Але нам постійно казали, що наш будинок йде під знос, а натомість нам нададуть квартири. Нині ми живемо, де прийдеться. І згодні або на надання квартир, або на дозвіл на приватизацію земельних ділянок і тоді самі вирішуватимемо питання з облаштуванням згорілого житла. Поки чекаємо офіційної відповіді влади, адже наше питання обіцяли розглянути на найближчій сесії міськради. Тоді й визначимося з подальшими діями.
