Кельвін Джонс — композитор мелодійної неоромантичної музики, композиції якого часто використовують у документальних фільмах. Під час спільного концерту з камерним оркестром філармонії він багато спілкувався з публікою з допомогою перекладача, жартував, що “існує такий вид знущань над дитиною, як заняття на фортепіано”, а після виступу довго роздавав автографи і терпляче фотографувався з усіма бажаючими.
Джазмен Джоель Холмс — антипод Джонса. Зовні епатажний (афроамериканець із дредами), він мало говорив, багато грав, навіть оплески між композиціями намагався скоротити. Проте за стилем виконання — один з найкращих піаністів-віртуозів, які коли-небудь грали на рівненській сцені. Як і для більшості джазових музикантів, його “фішка” — імпровізації, в яких піаніст постійно змінює темп і музичний малюнок — а це вже подарунок справжнім меломанам.
 |
|
 |
Джоель Холмс
|
Цікаво, що на свій виступ американець ледь не запізнився, приїхавши до органної зали за хвилину до офіційного початку. Організатори кажуть, що він зачинився у знятій для нього квартирі й не відчиняв, очевидно, налаштовуючись на гру. Так само він зачинився вдома після концерту, хоча пізніше таки прийшов на джем-сейшн у бар “Blues&Jazz”, де й відбулося святкування п’ятиріччя рівненського джаз-клубу “Джем” — організатора більшості джазових концертів у нашому місті.
