Судова система завжди була закритою для «чужих». І лише судові рішення масштабу країни дозволяли сторонньому спостерігачу відчути розмах і глибину абсурду та кризи.
От і зараз, коли систему лихоманить, про це мало хто знає. А справа ось у чому.
Органом, що формує суддівський корпус, оцінює та «чистить» судові кадри, є Вища кваліфікаційна комісія суддів України. До складу комісії обирають шістнадцять членів, серед яких двоє — з’їздом адвокатів України. Саме рішенням ІІІ з’їзду адвокатів України від 3 липня 2015 року членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обраний адвокат Павло Луцюк.
До і після призначення Луцюк ніби магнітив до себе негатив. Інтернет майорить десятками статей про пана Луцюка. Тут тобі й непроходження люстраційної перевірки, і підробка посвідчення адвоката, і звинувачення в торгівлі тестами для суддів, і корупційне поєднання роботи в Кваліфікаційній комісії та адвокатському самоврядуванні, проблеми з деклараціями і, нарешті, маніпуляції під час оцінювання суддів.
Але будь-якій історії настає кінець.
15 лютого 2019 року в селі Плав’є, що на Львівщині, відбувся V з’їзд адвокатів України. Говорили багато, але здебільшого — про невтішну діяльність Павла Луцюка на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Приїхали на з’їзд і судді (на фото). Щоправда, лише двоє: суддя Голованівського райсуду Кіровоградської області Леся Ярова та суддя Рівненського окружного адміністративного суду Юрій Гломб. Ці судді не пройшли кваліфікаційне оцінювання та рекомендовані колегіями, у складі яких був Луцюк, до звільнення.
Під свист і викрики прихильників Луцюка судді озвучили численні його порушення. І сталось диво — з’їзд висловив недовіру та звільнив Павла Луцюка з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Ніби все закінчилось та правда перемогла? Насправді ні.
19 лютого суддя Рівненського окружного адміністративного суду Катерина Недашківська забезпечила позов Луцюка та, увага, зупинила рішення з’їзду адвокатів України про звільнення Луцюка! Як в анекдоті про президента-втікача: «А що, так можна?». І не спинило пані суддю ні особисте знайомство з Луцюком, ні те, що в минулому вона була адвокатом та отримала від нього посвідчення адвоката, ні навіть те, що забезпечення позову в трудових справах неможливе, бо фактично це вирішить справу ще до того, як суд почне її розглядати по суті. Вища рада правосуддя повинна була б гідно оцінити таку сміливість пані Недашківської.
Та, виявляється, в цьому суді не лише п. Недашківська «симпатизує» Луцюку. Є, як мінімум, ще двоє суддів, які теж, як і їхня колега, отримували посвідчення адвоката з рук самого Луцюка та не забувають про свого земляка. Це Сергій Борискін, що зараз виконує обов’язки голови Рівненського окружного адміністративного суду, та суддя цього ж суду Дмитро Махаринець. До речі, саме суддю Борискіна нещодавно згадували ЗМІ у контексті прийняття ним рішень в інтересах затриманого кримінального авторитета «Федора». Суддя ж Дмитро Махаринець, як і його колега Катерина Недашківська, забезпечив позов заступника Павла Луцюка — адвоката Володимира Гнатущенка та зупинив дію рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, яким Гнатущенку зупинили на рік право на зайняття адвокатською діяльністю. Та вже через 10 днів взяв самовідвід і передав справу своїм колегам, бо… його помічник отримувала свідоцтво адвоката в Гнатущенка.
Ось такі історії з середовища адвокатів та суддів Рівненщини. Звичайно, є багато таких, для кого честь та гідність не порожні звуки. Тому сподіваються, що для всіх, хто чинить беззаконня, буде знайдено відповідне, гідне саме їхнє місце, не виключено — і в камері.
Сергій ТКАЧЕНКО.
РЕКЛАМА
