Українські виробники й постачальники харчів часто ігнорують санітарні норми. У результаті від отруєнь страждають люди. Держава повинна докладати більше зусиль, щоб контролювати ситуацію на ринках усередині України й товарообмін з Європою.
У погоні за прибутками українські виробники харчів часто не приділяють належної уваги якості й безпеці їжі. Усілякі ліцензії, сертифікати й інші папери, потрібні для продажу продовольчих товарів, часто купують за хабарі. У приватних бесідах з журналістами виробники називають суми, які їм доводиться платити за одержання дозвільних документів.
Контроль і пропаганда — У Німеччині захист прав споживачів досить прозорий, рівень експертизи високий, і споживач знає, куди звернутися у випадку, якщо його права порушено, — розповідає керівник Центру експертиз «Тест» Валентин Безрукий. — До того ж, дуже добре працює освітня система, яка вчить німців правильно вибирати товар, інформує про усі небезпеки — для цього скрізь проводяться порівняльні тестування. Керівник проекту ЄС і ООН «Співтовариство споживачів і суспільні об’єднання» Клавдія Максименко переконана, що вміння захистити свої права актуальне ще й тому, що Україна стала членом Всесвітньої торговельної організації (ВТО). — Дуже багато товарів, які вилучають на європейському ринку як небезпечні, — пояснює пані Максименко, — незабаром знову з’являється, але вже в Україні. Щоб наш споживач знав правду про такі продукти, ми випускаємо телепроект «Спожитив», де розповідаємо про найбільш неякісні харчі й розміщаємо результати незалежних тестувань продуктів. Наприклад, повідомляємо про барвники, які додають у йогурти, про те, що інформацію про найбільш «неприємні» інгредієнти виробники часто взагалі не розміщають на пакуванні. Запрошуємо юристів і докладно пояснюємо вітчизняному споживачеві, як і де йому варто захищати свої права. Нині Україна має дозвіл на експорт риби, м’яса птиці, яєць, морепродуктов і меду. Знаючи, що після вступу до ВТО українські харчі почнуть активно «підкорювати» західні ринки, Євросоюз пильно придивляється до їхньої якості. Нині лише 40% продовольства перевіряє Державний науково-дослідний інститут лабораторної діагностики й ветеринарно-санітарної експертизи, інші 60% перевіряють приватні лабораторії. У жовтні 2009 року стартував проект ЄС, який передбачає підтримку української ветеринарної служби в питаннях контролю за якістю продукції. Щоб бути впевненою у своїй безпеці, Європа не поскупилася — виділила урядовцям-контролерам 1 260 000 євро й надіслала найкращих експертів з Данії, Нідерландів і Латвії. Вони протягом 21 місяця будуть навчати українських держслужбовців, як реорганізувати систему контролю в агропромисловій сфері так, щоб потім не було соромно перед Заходом за вітчизняні харчові продукти.
Ближче до Європи Те, що ця проблема справді актуальна, підтверджує голова Держкомітету ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики Петро Вербицький: — З початку 2009 року ми не пропустили на ринок понад 4 тисячі тонн підконтрольної продукції не тільки переробних підприємств, але й ринків, деяких супермаркетів, холодокомбінатів, де зберігається тваринницька продукція й сировина. Чому так жорстко? Тому що держава-імпортер може вимагати інспекції підприємств на території держави-експортера. Вищезгаданий проект ЄС передбачає і преференції для виробників: підвищення конкурентноспроможності й розширення доступу українських продуктів тваринного походження на міжнародні ринки, особливо на європейський, другий у світі за обсягами товарообігу. Вихід на нього — велика підмога для українського агропромислового сектора. Проект Євросоюзу, крім жорсткого ветеринарного контролю згідно зі стандартами ЄС, передбачає й поліпшення захисту вітчизняного споживача. В українського покупця з’явиться більше можливостей купувати безпечну їжу. Але усе це буде можливим, лише якщо Верховна Рада прийме потрібні закони.
