За минулий рік Рівенська атомна електростанція показала такий результат роботи, про який тут мріяли усі 24 роки її роботи: вдруге після 1992 року подолано 13-мільярдний рубіж виробництва електроенергії, досягнуто найнижчого коефіцієнта відмови обладнання при високому коефіцієнті використання встановлених потужностей — 84,2%. При цьому керівництво електростанції допомагає матеріально дітям-сиротам, багатодітним сім’ям, малозабезпеченим, дбає про добробут своїх працівників та благоустрій усього міста-супутника електростанції Кузнецовська.
«Наші працівники тут живуть і особисто зацікавлені, щоб на станції нічого не сталося» Після аварії на Чорнобильській АЕС було зроблено багато висновків. Уперше за всю історію атомної енергетики колишнього Радянського Союзу й України енергоблок №4 РАЕС, як і блок №2 Хмельницької АЕС, введені у дію з повним обсягом аналізу безпеки згідно з національними вимогами й правилами, а також зі світовою практикою, рекомендаціями Міжнародного агентства з атомної енергії. На вирішення проблем безпеки «атомка» спрямовує величезні ресурси. — Щоб самим бути спокійними і доводити, що атомна станція при правильній експлуатації жодних негараздів не спричиняє, — каже генеральний директор Рівенської АЕС Микола Фрідман. — На станції працює понад тисяча мешканців Волинської області й ще більше — Рівенської, вони самі зацікавлені в тому, щоб тут нічого поганого не сталося. Наше обладнання консервативне, тобто спрацьовує автоматично і зупиняє блок, функціонує навчально-тренувальний центр, в якому можна змоделювати й відпрацювати усі режими роботи енергоблока, в тому числі й аварійний, встановлена автоматична система контролю радіаційної обстановки АСКРО. Її апаратура дає змогу здійснювати збір та обробку даних, необхідних для виконання природоохоронних вимог під час функціонування ядерних установок.
Сам щасливим не будеш Нині на РАЕС працює 8300 людей, з них 5000 — промисловий персонал. Кількість працівників на 1 мегават виробленої енергії на РАЕС становить понад 2 людини, на російських «атомках» — півтори, на західних — менше однієї. При цьому скорочувати людей тут не збираються. — Минулого року 80 родин наших працівників безплатно одержали нові квартири, незабаром стануть новоселами у будинках з поліпшеним плануванням квартир ще 140 сімей, — розповів заступник генерального директора з кадрів та соціального розвитку Роман Гошовський. — Ми надали 9 нових квартир і багатодітним сім’ям Кузнецовська. Сьогодні так одержують житло лише мешканці міст-супутників атомних станцій. 32-м сиротам ми щомісяця виплачуємо по 150 гривень допомоги, 331 напівсироті — по 100 гривень, допомагаємо матеріально й дітям-інвалідам. Маємо своє ПТУ, в якому готуємо майбутніх працівників для електростанції, найбільш здібним та сиротам оплачуємо навчання у профільних вищих навчальних закладах і беремо до себе на роботу. Наші працівники, діти яких хочуть навчатися, можуть одержати у нас безвідсоткові позики. Не бідують і пенсіонери та молоді мами, які доглядають своїх маленьких діточок. Рівенські атомники внесли свою лепту і в ремонт та реконструкцію доріг Кузнецовська, стадіону, палацу культури, збудували тут собор і працюють над відкриттям реабілітаційного центру для дітей-інвалідів.
П’ятий блок замість перших двох? На місці, де планують будувати п’ятий енергоблок Рівенської АЕС, поки що закладено капсулу з макетом реактора й поставлено пам’ятний знак. Усе це символізує намір колись його таки запустити. Свого часу під реактор на цьому ж майданчику навіть котлован викопали, але після аварії на ЧАЕС та накладення мораторію на подальше будівництво атомних енергоблоків його закопали. Тепер рівенські атомники кажуть, що п’ятий енергоблок є перспективою 2020 року як компенсаційна потужність першого та другого блоків. У 2010-му та 2011 роках закінчуються терміни їх 30-річної проектної експлуатації. Однак, як стверджує п.Фрідман, корпуси реакторів залишаються міцними, а отже, блоки працюють надійно. — Досвід продовження терміну експлуатації реакторів мають Росія, Франція, Америка, ми теж сподіваємося на продовження терміну служби наших енергоблоків на 10 років — це оптимально, — каже Микола Фрідман. — Заходи із заміни частини обладнання потребуватимуть вкладень у десятки мільйонів доларів, і все ж економічна вигода є. Якщо ж дослідження та розрахунки покажуть, що використовувати старі перший та другий блоки далі недоцільно, ми виведемо їх з експлуатації й розпочнемо будівництво п’ятого блоку. На жаль, український досвід припинення роботи атомних блоків — лише чорнобильський, але й реакторів такого типу в Україні більше немає. Однак хочу зауважити, що наука на місці не стоїть і розробляє нові типи реакторів, ще більш безпечні на екологічно чисті, з використанням так званих сухих градирень. У нас існує ще одна проблема — переробка відпрацьованого палива. На Запорізькій АЕС є спеціальний майданчик, де воно накопичується, будують і в Чорнобилі. Ми відправляємо свої радіоактивні відходи на переробку у Красноярськ. Хоча маємо проект, як ним розумно і грамотно скористатися тут, адже мало— і середньоактивне відпрацьоване паливо містить усю таблицю Менделєєва і є невичерпним джерелом енергії. Але ми розуміємо, що без згоди людей жодних кроків із подальшого розгортання своєї діяльності ми робити не можемо.
