Закон «Про ринок земель», який, як передбачається, невдовзі буде ухвалений Верховною Радою, перетворить землю на товар. Селяни остерігаються, що в результаті вони залишаться без землі, їх знову обдурять. Однак чиновники запевняють — навпаки, все робиться саме для селян, іноземцям купувати землю не дозволять, та й масового скуповування «в одні руки» також не буде, оскільки діятимуть спеціальні обмеження.
— Є побоювання, що олігархи всю землю скуплять і селяни залишаться ні з чим, — говорить член Науково-технічної ради Держкомзему Андрій Мартин. — Позиція держави проста — тільки громадяни України можуть купувати землю, а не юридичні особи. Ніякого іноземного капіталу не має тут бути, бо США та Євросоюз вже стільки надрукували доларів і євро, що їм їх дівати нема куди. І зараз інвестиційні фонди «бігають» по світу, шукають, куди їх витратити. До того ж фінансова ситуація не найкраща, і тому вони хочуть вкласти гроші в сировинні ресурси: нафту, газ, воду, землю. Наприклад, китайці в Африці вже скупили стільки землі, скільки її є у Франції. Араби також всюди скуповують землю. Муаммар Каддафі, коли востаннє приїжджав в Україну, так і заявив: «Ви мені 100 тисяч гектарів землі в Україні, а я пускаю «Нафтогаз» до своїх родовищ». До того ж, за прогнозами, через кілька десятків років у світі настане продовольча криза і той, хто буде виробляти харчові продукти, буде дуже добре заробляти. Тому іноземців у нас не буде. Щоправда, багато заробити на рівненських землях, особливо на півночі області, можливо, не вдасться. З ними великі проблеми, їх орендувати навіть не хочуть, стверджує начальник обласного управління Держкомзему Світлана Богатирчук-Кривко: — У північних районах Рівненщини тільки від 6% до 15% земель, які були розпайовані, здано в оренду. Їх ніхто не хоче брати. Ми навіть не можемо виконати вимогу Президента стосовно того, що орендна плата має бути не менше 3% від нормативної грошової оцінки — раді, якщо навіть за 1% відсоток ті землі здадуть в оренду. За 20 років на розпайованих землях відбулося природне заліснення , вже й не видно, що це були ділянки сільськогосподарського призначення. Меліоративні канали не чистять. Там або вода стоїть, або ліс росте. Ще однією проблемою є те, що коли сертифікати почали змінювати на держакти, тоді земельні ділянки не були внесені до кадастру. Тобто людина отримувала документ, який показував, що десь на території сільради у неї є певна площа паю. А де той пай знаходиться, яка земля, як людина може нею користуватися — не вказувалося. — Чому новий закон не сприймають селяни? — додає перший заступник голови облдержадміністрації Анатолій Юхименко. — Бо вони завжди бояться, що їх обдурять. Треба людей заспокоїти — ніхто в них не буде землю забирати. Інше питання, що в нас в області близько 30 підприємств, які займаються крупнотоварним виробництвом. У них в оренді від 5 до 35 тис. га землі і всі вони займаються рослинництвом. Ніхто не хоче займатися тваринництвом. Бо це, кажуть, невигідно. У таких фірмах техніка зазвичай зосереджена в одному місці, навесні її «кинули» на поле, виорали, дороги повбивали і пішли, а проблеми всі залишили на селі. Тому ми вважаємо, що треба великого орендатора (не власника) «прив’язати» до вирощування худоби, коли він орендує земельну ділянку. Як колись було у Радянському Союзі. На гектар — по одній корові.
