Американські фонди й організації зареєстровані в Україні під вивіскою ідей демократії й свободи. Проте головною метою їхньої діяльності є посилення впливу на політичні процеси і громадську свідомість
21 травня 2004 року на засіданні Верховної Ради розглядалося питання фінансування виборчих кампаній в Україні міжнародними організаціями. Діючи через різноманітні фонди і представництва, західні країни реалізують в Україні свою зовнішньополітичну стратегію. Сьогодні в Україні зареєстровано 399 міжнародних організацій, 421 міжнародне доброчинне товариство. Слідча комісія Верховної Ради відзначила, що діяльність міжнародних організацій орієнтована на посилення впливу на політичні процеси і громадську свідомість. Ці цілі заявлені практично у всіх статутних документах міжнародних організацій. А вплив на політичні процеси і громадську свідомість — це вже пряме втручання у внутрішні справи держави. У доповіді депутатської комісії вказується, що «у більшості випадків міжнародні структури є просто «дахом» для діяльності іноземних спецслужб», які під виглядом агітації за демократію, свободу слова і права людини, забезпечення «прозорості» виборчого процесу «обслуговують інтереси тільки визначених конкретних політичних сил і кандидатів». 90% «організацій-грантоїдів» мають власні засоби масової інформації, 70% видають брошури і книги. А отже, ефективно працюють в українському інформаційному просторі. Причому позиціонують себе як незалежну пресу. У червні 2003 року головний редактор «Української правди» Олена Притула в інтерв’ю виданню «Телекритики» заявила, що в українському суспільстві вільна преса може існувати тільки за підтримкою західних грантів та інвесторів. Звичайно, заява не без лукавства. Не може українська преса, яку купили американські фонди, бути вільною. І не повинна. У тому ж червні 2003 року глава Агентства США з міжнародного розвитку Ендрю Натсіос нагадав «грантоїдам», за чий рахунок вони «живуть»: «Люди, які одержують допомогу по каналах неурядових організацій, не знають, що за більшістю гуманітарних проектів стоїть держдепартамент США. Це обурює». Він пообіцяв, що особисто розірве контракти з «бунтівниками», які будуть проводити самостійну політику, і знайде нових партнерів. Для довідки: «Українську правду» спонсорує американський фонд «National Endowment for Democracy». Видання «Телекритики», журналіст якого інтерв’ював Олену Притулу, у 2001 одержало грант Федерального уряду США, у 2002 працювало на кошти від американського Національного Інституту демократії. Зараз «Телекритика» «живе» за рахунок інвестицій «Freedom House» і фонду Сороса в Україні. Головний редактор видання Наталя Лігачова вважає, що американці на «Телекритику» не «тиснуть». «Просто наша точка зору на події, які відбуваються, збігається з позицією грантодавців», — стверджує Лігачова. Залишається лише порадіти такій солідарності думок куплених журналістів і їхніх американських спонсорів. Не секрет, що гранти виплачуються тільки на проекти, які служать для досягнення тих або інших зовнішньополітичних цілей США. Немає таких прикладів, щоб людина, яка працює в рамках гранта допомоги безпритульним дітям, одержувала більше 100 доларів. Тоді як на видання брошур про «демократизацію» України виділяються десятки тисяч доларів на тиждень.
