Урочище Сосонки у Рівному, де у 1941 році нацисти розстріляли близько 17,5 тисячі євреїв, приваблює «чорних археологів» ще з 90-х років минулого століття. З п’ятниці на суботу поліцейські застали на кладовищі чергових копачів: одного затримали, інший втік. Проте у більшості випадків тих, хто «полює» за золотом і розкопує могили, поліція не знаходить.
Копали яму у Сосонках мешканці Житомирської області, приїхавши до Рівного на «Фіаті Добло». Чоловіків помітили патрульні, проте встигли затримати тільки одного — 54-річного, який, як потім розповідав, «стояв на шухері», поки товариш розкопував землю. Поліцейських затриманий запевняв, що не знав, що їде до місця масового розстрілу євреїв. Мовляв, друг попросив допомогти з розкопками, бо металошукач начебто щось знайшов.
Чоловіка відпустили під особисті зобов’язання, його друга до відповідальності поки не притягують, лише автомобіль забрали на територію відділу поліції. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом наруги над могилою. Відповідальність за такий злочин — штраф до 1700 грн., або арешт до шести місяців, або позбавлення чи обмеження волі на термін до трьох років.
Як зазначають у відділі комунікації ГУ Нацполіції у Рівненській області, це перший випадок за останні півтора року, коли на Рівненщині затримали «чорних археологів». Хоча випадки розкопування могил та пошкодження надмогильних плит — не рідкість (і не лише на кладовищах, де поховані євреї), встановити зловмисників важко. Бо на кладовищах часто нема ні охорони, ні камер, ні свідків…
Петро Долганов, історик та представник ГО «Мнемоніка», яка досліджує тему Голокосту:
— Подібні інциденти у Сосонках траплялися неодноразово, про це навіть знають за кордоном. Нам свого часу надсилали фото розкопаних могил колеги зі США, запитуючи, що у нас відбувається. Не можна сказати, що подібне трапляється часто чи систематично. Але не зрозуміло, чим мислять ці нерозумні люди, які шукають у місцях масових розстрілів євреїв золото. Існує стереотип, що євреї жили багато у міжвоєнний період, забрали з собою золото, коли нацисти їх зганяли, і що воно залишилося у місцях вбивств. Але у євреїв перед розстрілом відбирали все, почасти навіть роздягали догола.
Практично у кожному містечку на Рівненщині у 40-х роках нацисти проводили розстріли. Більшість масових поховань донедавна навіть не мали меморіальних знаків. Австрійський письменник Мартін Поллак називає такі місця, де великі поховання і жодного знака про це, «отруєними пейзажами». Їх немало не лише в Україні, а й в Європі. Очевидно, коли про них починають говорити, це привертає увагу «чорних археологів».
Але ми всі втрачаємо, коли не говоримо відкрито про цю сторінку історії, коли люди не знають, що насправді відбувалося у цих місцях. Мовчання — неповага до загиблих і втрата для культивування культури історичної пам’яті в Україні.
Алла САДОВНИК.
