Її обличчя свого часу знало все підліткове населення України. Потім вона зникла з екранів телевізорів, перейшовши на велику сцену. Щоправда, без претензій на оригінальність і унікальність, ставши черговою «попсовичкою». Вона зробила собі імідж, що чимось нагадує більш популярну зараз Машу Єфросініну. Нещодавно презентувала альбом з примітивною назвою «Anzhelika.ru». Тобто робила все, аби знайти свого слухача. Перекинутися кількома словами з екс-рівнянкою Анжелікою Рудницькою кореспонденту «РВ» Сергію Штурхецькому вдалося на відкритті книжкового супермаркету.
— Чим запам’яталась тобі робота над альбомом? — З кожним кліпом пов’язане щось особливе, з кожною піснею і, звісно, альбомом. Цей альбом — не характерна для мене музика, бо музика Рудницької, так вже всі звикли, такі вже приліпилися стереотипи — це музика вишукана, елегантна, більш повільна. Музика для кохання, як називає мій саунд-продюсер Володимир Бебешко. Музика цього альбому — скоріше, музика для ніг, тому що це танцювальні ремікси на відомі пісні й кілька нових танцювальних композицій. Першим слухачем цього альбому був мій племінник Сашуля, котрий мешкає в Рівному. Він казав, що всі пісні класні, крім двох, на його думку, надто повільних. — Отже, диск молодшає? — Диск молодшає за аудиторією. Зазвичай мене запрошують на концерти, де публіка старша за мене. А ця музика — для підлітків, які люблять танцювати, для радіоформату «ефемок». До речі, коли я подарувала цей диск у Туреччині, то його крутили на місцевій дискотеці в готелі, де я жила, протягом усього мого там перебування. — Так і хочеться вигукнути: «Автора!». — Автори диска — це всі зірки. Обоє Рибчинських, є пісні Івасюка, Рустема Султана (Москва), Лері Віна, Сергія Кравця (екс-«Барон»), Ділі (ТНМК), Артура Кульповича. — Збірна України! — Так, за винятком Рустема, усі автори з української естради. Хоча, як не дивно, і російські, й вітчизняні радіостанції зацікавила насамперед одна франкомовна пісня. Нещодавно зі мною зв’язалися латвійські радіостанції, яких зацікавив диск, і вони пропонують укласти угоду. — Тобто вони працюють цивілізовано, не по-піратськи? — Так, що дуже дивує наших виконавців. Але це цікаво — здобути досвід у цивілізованих стосунках із людьми, які поважають твоє авторське право. У цьому, до речі, мені дуже пощастило з продюсером. Бо він не тільки талановитий і працелюбний, але й добрий і великодушний. А є багато продюсерів, які розривають контракт з артистом і залишають його без нічого — без пісень, без прав.
