Якщо порівняти з виступами інших рівенських колективів, співставити матеріальні можливості «Пульсара» та суперників по суперлізі, то результат цей є надчудовим. Але солдат, який не мріє стати генералом, так само поганий, як і болільник, що не хоче бачити свою команду чемпіоном чи хоча б призером. У цьому році БК-93 «Пульсар» святкує своє десятиліття, і, звісно, керівництво клубу розраховувало до цього міні-ювілею піднятися вище п’ятої сходинки, яка закріпилася за нами протягом останніх двох сезонів. Не вдалося. Запитання «чому» ми адресували головному тренеру нашої баскетбольної команди Сергію Шемосюку: — На початку чемпіонату я обіцяв болільникам, що вони побачать новий «Пульсар». Так воно й сталося, на старті ми продемонстрували хорошу гру, здобули багато переконливих перемог, і, як наслідок, після першої половини чемпіонату — третє місце. Далі наче хтось наврочив. На гравців посипалися травми: Ковалевський, Колот, Ліщук, Бартош, Герасимчук вимушені були через травми пропускати матчі. Врешті-решт лише два баскетболісти — Дубнюк та Скиданов — відіграли усі 40 зустрічей, причому Скиданову теж доводилося виходити на майданчик з ушкодженням. Чому так могло статися, ми зараз аналізуємо. У заключному четвертому колі «Пульсар» виграв лише одну гру, але буду відвертим: у цей момент ми вже думали про плей-офф. Ми готові були пройти «Миколаїв», але кінцівка першої зустрічі плей-офф для нас стала шоком. До повторної гри наша команда виявилася психологічно не готовою, та ще й відсутність Герасимчука далася взнаки.
— Але все ж таки, п’яте місце — це успіх чи невдача? — Відчуття двояке. За фінансовими можливостями «Пульсар» відчутно поступався іншим командам суперліги, наші суперники протягом сезону працювали над комплектацією гравцями, покращували матеріально-технічну базу. Ми ж успіху досягали насамперед за рахунок стратегії, тактики, індивідуального підходу до кожного матчу, до кожного гравця, плюс передсезонна підготовка. Якщо у нас з’явиться нормальний спорткомплекс і фінансування хоча б наблизиться до того, що є у суперників, тоді можна буде розраховувати на щось краще. А так, вважаю, п’яте місце хорошим результатом.
— Що скажете про гру своїх підопічних? — Рівно провели чемпіонат Анатолій Дубнюк та Вадим Скиданов, хоча й до них є деякі претензії. Гірше, ніж у попередні роки, виглядав В’ячеслав Ковалевський, відчувалося якесь самозаспокоєння. Були великі надії на Віктора Герасимчука, ми, та й він сам, очікували більшого. Не вийшло. Сергій Ліщук провів лише 25 матчів, більше зіграти завадила травма. Вважаю, що Сергій недостатньо уваги приділяв функціональній роботі. Якщо він змінить підхід до тренувань, з нього може вийти видатний баскетболіст. Жодних зауважень немає до Анатолія Колота, він зіграв на своєму рівні, продемонструвавши справжній баскетбольний героїзм. Були надії на Івана Бартоша, що він впорається з позицією розігруючого і при цьому гратиме результативно. На жаль, підйоми в Івана чергувалися зі спадами. З надією дивлюся на молодь і, зокрема, на Юрія Кузьмінця та Андрія Артимовича, які мають посісти чільне місце у нашій команді, вони вже здатні виступати на рівні суперліги. Також розраховую на Олександра Целюка, який у деяких виїзних матчах виглядав непогано, а ось у Рівному в нього гра не йшла. Багато претензій до Євгена Чури, якому необхідно додати у функціональній підготовці, а також у бійцівських якостях. З нього може вийти непоганий центровий. Як ми вже повідомляли, чемпіонатом України для наших баскетболістів сезон не завершується. 27-31 травня у Миколаєві пройде турнір у рамках Других літніх спортивних ігор України. В одній групі з рівнянами виступатимуть команди Києва, Дніпропетровської та Івано-Франківської областей. Потім баскетбол повернеться до Рівного. 5-10 червня у нас у місті пройдуть зональні, а 30 червня-4 липня — фінальні змагання в рамках Універсіади України. Честь рівенських студентів відстоюватимуть усі баскетболісти «Пульсара», за винятком Колота та Скиданова.
