Надзвичайно тихо і непомітно пройшов у Рівному концерт відомих у Львові, але майже безнадійно забутих в інших регіонах співачок Лесі та Галини Тельнюк. І в дечому добре, що забутих — відкривати для себе щось нове, незвичне та не «спопсоване» завжди цікавіше та приємніше.
Сестри Тельнюк на естраді вже років чотирнадцять. За цей час вони встигли випустити чотири власні альбоми, добряче попрацювати для української діаспори в Канаді, успішно виступити на ранніх «Червоних рутах» та ін. Одним з найвідоміших останніх проектів сестер була участь у виставі театру ім. Заньковецької «У.Б.Н.», до якої спільно з авангардною рок-групою «Всяк випадок» був написаний «саундтрек». Разом з акторами львівського театру сестри Тельнюк два роки тому й відвідали Рівне. Цього разу вони приїхали, щоб виступити в міському Будинку культури. Власне, для таких виконавців це був занадто великий зал — самі сестри про це казали, маючи на увазі специфіку музики, яка в сучасних умовах більш підходить під клубний формат. Глядачів було небагато, що врешті-решт, значення й не мало. Галина (автор слів) та Леся (автор музики) представили слухачу програму з мелодійної, але досить непростої різножанрової музики (тут і етно поєднано з рок-мотивами, блюз — з реггі-імпровізацією і т.д.) в поєднанні з вишуканою інтелектуальною поезією — тут, окрім власних слів, використовувалися твори Стуса, Антонича, Симоненка. — Наші концерти не для широкого загалу, — впевнені сестри Тельнюк. — Музика розрахована на вузьке коло слухача, має відбутися діалог, інтимний діалог, поєднання взаєморозуміння. Слухач на концерті має працювати — це не розвага, а робота над собою. Кожен має зазирнути в себе. Кожен завойований глядач для нас важливий. Для нас кожен концерт — це свято. Останнє висловлювання легко доводилось на самому концерті — кайф від музики отримували не лише глядачі-гурмани, а й самі музиканти, що було добре видно з міміки, самої гри. Щодо глядача, то, здається, тих, кому музика сестер Тельнюк не сподобалась, не було. Майже не було.
