Якось переглядаючи підшивку першого на Волині періодичного видання за 1849 рік, яке мало назву «Волынские губернские ведомости», я помітила на останній сторінці одного з номерів інформацію про набір у Санкт-Петербурзьку чотирирічну сільськогосподарську школу юнаків з волинського регіону.
Якось переглядаючи підшивку першого на Волині періодичного видання за 1849 рік, яке мало назву «Волынские губернские ведомости», я помітила на останній сторінці одного з номерів інформацію про набір у Санкт-Петербурзьку чотирирічну сільськогосподарську школу юнаків з волинського регіону. Цією, фактично першою, рекламою навчального закладу був покладений початок «рекламній» справі у волинських часописах, який можна простежити в матеріалах наукової бібліотеки Державного архіву Рівненської області. ХІХ століття стало свідком початку рекламної ери. Майже вся тогочасна реклама мала друковану форму.
Газета «Волинські губернські відомості» ч. 18 за 1849 рік
У своїх попередніх дослідженнях я писала, що у Волинському воєводстві мирно співіснували чотири основні етнічні групи населення. В Рівному найбільшими вважалися єврейська та польська громади, меншими — українська та російська. Кожна з етнічних громад обов'язково мала своє друковане видання, та навіть декілька. Найбільше збереглося в архіві польських газет і журналів, значно менше — українських та російських, і тільки дві газети на ідиш та єврейський журнал польською мовою «Євреї — польській армії». Кожне з цих видань змагалося з іншими, це відчувається. І не тільки в інформативності, а й у залученні реклами — сторінки газет рябіли рекламними повідомленнями різноманітної тематики, друкувалися одночасно ідиш, польською, українською, російською мовами. Як на мене — повний несмак!
Перша шпальта рівненського часопису «Echo Rowienskie»
Часопис «Echo Wolynskie» рекламує продукцію фірми «ВАТА»
Якщо вважати повідомлення державних установ міста Рівного, що діяли у польський період, рекламою, то це була обов'язково перша газетна сторінка. Це були тексти законів чи розпоряджень міського органу влади. Наприклад, у двомісячнику «Урядові відомості міської управи в Рівному» за 1 травня 1936 року на першій сторінці досить об'ємного видання подавався зміст — перелік розпоряджень установи та рішень, ухвалених на її засіданні. Наприклад, як на цьому фото — оголошення про відкриття чергових Волинських торгів у Рівному в 1936 році.
Реклама Волинських торгів в «Урядових відомостях міста Рівного» за травень 1936 року
Промисловість і господарство за Польщі стрімко набирали обертів. Інвестиції рікою потекли до Волинського воєводства, оскільки держава запропонувала вигідні умови для підприємців у вигляді скасування податку на певний період. Відкривалися нові цехи та артілі, сільське господарство осучаснювалося, розвивався кооперативний рух. Польські осадники впроваджували на Волині нові, сучасні підходи до сільського господарства. Створювалися так звані українські кооперативні централі «Центроюз», «Маслосоюз», «Народна торгівля», «Центробанк», які не лише видавали свої газети, але й купували місця в іншій місцевій періодиці, де друкували свої рекламні оголошення.
Реклама основного офісу «Маслосоюзу», який розміщувався у Львові
Рівненська пивна компанія «Бергшлос» на чолі зі своїм власником Маєром Пісюком, активним промисловцем, чи не в кожному числі рівненських часописів подавала рекламу пива, солодкої води та дріжджів власного виробництва. До речі, акціонерне товариство було основним платником податків до місцевого бюджету у 1930-ті роки.
Маєр Пісюк, головний акціонер товариства «Бергшлос»
Волинські промислові монстри державного підпорядкування також відкривали власні газети. Наприклад, базальтовий видобувний комплекс «Державні каменоломні в Яновій Долині», який набирав виробничих обертів у міжвоєнний період, активно розбудовував село Янова Долина з милими європейськими особняками та своєю інфраструктурою. Крім того, мав власну профільну газету, яка так і називалася — «Янова Долина». Оголошення про сучасне підприємство з видобутку базальту та його продукцію зустрічається досить часто у місцевій пресі 1930-х.
Оголошення державного підприємства «Державні каменоломні в Яновій Долині»
Автомобільна промисловість у міжвоєнний період досить активно розвивалась. Був попит на авто і в Рівному. Великі світові автомобільні заводи через власних представників подавали у провінційні газети оголошення про новинки в автомобільній індустрії. Фірми з Німеччини, Великої Британії, Сполучених Штатів створювали новинки авто і наввипередки їх рекламували. Гасло «Форд — ідеальний автомобіль для міста» зайняло половину газетної шпальти. У журналі «Ілюстрований тижневик» міжвоєнного періоду рекламуються листівки, краєзнавчі альбоми, туристичні мапи, розклади руху потягів, словники, розмовники та матеріали для письма, які видавало польське товариство залізничних книгарень «Рух». У цьому ж журналі подано рекламу відомого в Польщі ще з 1824 року посрібленого посуду Йозефа Фраже, який вигадав спосіб покриття сріблом столових приборів, посуду та підсвічників для менш забезпечених людей, оскільки срібні виделки-ложки були доступні не для всіх. 
Оголошення про продаж знаменитого посрібленого посуду фірми Йозефа Фраже у варшавських «склєпах»
У кожному газетному номері усіх рівненських часописів простежується стабільна тенденція — газета продавала певне місце на сторінці видання на тривалий час якійсь торговій марці. Деякі з них чудово «почуваються» й дотепер. До прикладу, відома усім фірма D-ra Oetkera, яка спеціалізувалася на виготовленні та фасуванні приправ, дріжджів, додатків до тіста, довгий час рекламувалася у часописах «Echo Rowienskie» та «Wiadomosci Wolynskie».
«Echo Rowienskie» рекламує продукцію кондитерської компанії Д-ра Еткера
Торгові марки німецької косметики «Nivea» (1882 рік створення), освітлювальних ламп «Vertex», «Філіпс» (1891 рік створення), швейцарської компанії дитячого харчування «Nestle» (1866 рік створення), чеської взуттєвої фірма «ВАТА» (1894 рік створення, пізніше відома нам фірма «Цебо»), німецької компанії з виробництва швейних машин «Zinger» (1851 рік створення) починали свою діяльність у ті часи й активно рекламувалися в засобах масової інформації.
Реклама крему «Nivea»
Реклама лампочок «Філіпс»
Реклама молочної суміші компанії «Nestle»
Оскільки торгівля в Рівному була одним з найпоширеніших видів діяльності, то існували й такі явища, як конкуренція та перевиробництво. Збуту товарів неабияк сприяла реклама. Фото взуттєвого магазину на вулиці 3 Мая, 81 зустрічається чи не в кожному числі рівненської періодики. Ну і чудовий приклад рекламного мистецтва — пропозиція модного вбрання та косметики. Красивий малюнок фігури жінки, яка отримує задоволення від пафосної сукні чи від косметичного продукту, відразу привертає увагу і хочеш не хочеш прочитаєш, що пропонує модна чи косметична промисловість.
Титульна сторінка модного журналу «Світ моди» за 1931 рік з рекламою жіночого вбрання
Тільки великі торгові фірми та підприємства, власне, могли дозволити собі витрачатися на модну та ефектну рекламу. А в колонках оголошень часописів «Echo Wolynskie» та «Echo Rowienskie» все ж переважали невеликі за обсягом оголошення дрібних магазинів, контор, послуг та ремесел. Серед рекламодавців переважали купці з товаром вроздріб та гурт. Рекомендувалися продовольчі та колоніальні товари (борошно, сіль, кава, приправи, алкоголь), товари з шовку та оксамиту, а також жіночий, чоловічий та дитячий одяг, галантерея, взуття та багато іншого. Замовляли рекламу годинникарі, ювеліри, фотографи, власники готелів.
Повідомлення про відкриття літньої кав'ярні — дансингу на території Кременецького павільйону Волинських торгів 1936 року
Окрему групу замовників реклами становили продавці землеробських машин і знарядь сільськогосподарської праці, інші пропонували малярські та будівельні матеріали. Значна кількість оголошень стосувалася продажу вугілля та дров. Для місцевих ремесел також виділялася газетна площа: рекламу замовляли столярні та кравецькі майстерні, м'ясні крамнички та виробники дрібниць, що необхідні були в домогосподарстві. Рекламувалися місцеві друкарі, продавці книжок та газет. Місцева преса була також місцем для розміщення оголошень про проведення благодійних балів, розважальних заходів, типу дансингів, чи концертів заїжджих і місцевих акторів, музикантів та циркачів. Заявляли про себе оголошеннями власники ресторанів і кондитерських. А місцеві лікарі та стоматологи викуповували місця в газеті на певний період для рекламування своїх послуг. Отже, рівненська преса стала для нас, охочих до вивчення історії міста, найціннішим джерелом. Здавалося б, що газетні сторінки досконало досліджені, але щоразу, як гортаєш їх, отримуєш нову інформацію, нові знання та нове задоволення від відкриттів.
Олена ГУМІНСЬКА, архівіст І категорії Державного архіву Рівненської області.
