Програма комплексної реконструкції застарілого житлового фонду Рівного розрахована до 2020 року, щоправда, не розписана по роках. Сорок старих будинків умовно розподілені на два квартали: 1-й квартал — вулиці 24 Серпня, Кооперативна, Чайковського, 2й — вулиці Пушкіна, Древлянська, провулок Млинівський, вулиця Міцкевича. Наймолодшим будинкам (на вулицях Чайковського, 6 та 24 Серпня, 12А) виповнилося по 50 років, найстарішому (на вулиці Міцкевича, 102) — 106 років. Решта збудовані переважно у 3040х роках XX століття.
Частину старих будівель мають перепланувати і розширити, а також оновити інженерні мережі, якщо буде можливо, надбудувати поверхи. У програмі на реалізацію програми реконструкції застарілого житлового фонду передбачено близько 54 мільйонів гривень. Дуже старі будинки, реконструювати які недоцільно, знесуть. Під знесення потраплять будівлі з територій так званої підвищеної інвестиційної привабливості.
У «зоні привабливості» мешканці одноповерхових дерев’яних приватних будинків на вул.Міцкевича живуть десятки років, адже реконструкція цієї частини міста була передбачена попереднім Генпланом міста, ці наміри залишилися і у відкоригованому у 2008 році Генплані.
— Цей квартал знаходиться у центрі міста, тому ми взяли його за основу реконструкції, — каже начальник управління містобудування та архітектури міськвиконкому Анатолій Храбан. — Як швидко це відбудеться, залежатиме від фінансування. Частина коштів має бути передбачена у бюджеті міста, також маємо залучити інвестора. Лише коли будуть гроші, розроблятимемо документацію на кожен конкретний будинок.
Поки що утримується від розголошення планів на близьку й далеку перспективу і заступник міського голови Сергій Васильчук:
— Проводити реконструкцію старих будинків на вул.Міцкевича немає сенсу, їх треба знести і збудувати нові, але без грошей про це нічого говорити. Були пропозиції від інвесторів, але зараз вони не актуальні — немає грошей. У тих 100літніх будинках мешкають переважно люди похилого віку. По 50 років живуть у зоні реконструкції, тому не мають права ні на приватизацію земельних ділянок біля своїх будинків, ні на добудови до них. Те, що люди облаштували у своїх дворах — «самобуд», але ж ми розуміємо, що коли будинок тріщить по швах й іншого житла немає, його треба ремонтувати, утеплювати, якось поліпшувати свої житлові умови. До того ж, у місті немає будинку, куди можна було б тимчасово відселяти людей у подібних ситуаціях чи з аварійних квартир. Якщо ми нічого не можемо запропонувати, то не варто бентежити людей зайвими розмовами. Прийдуть інвестори, запропонують квартири — тоді розмовлятимемо конкретно.
Самі мешканці тему знесення своїх будинків не люблять. Проживши тут багато років, звикли самотужки вирішувати свої побутові проблеми, а тому не довіряють примарним обіцянкам нового житла, якого ще немає.
