Олександр Бондарчук — єдиний працівник Рівенської міжрайонної природоохоронної прокуратури, який працює у ній чи не з дня заснування. За цей час разом з ним попрацювало чимало молодих людей, учорашніх студентів, які звідси пішли у прокуратури районів і в апарат прокуратури області. Нині, на 11-му році діяльності природоохоронної прокуратури, усе рідше можна почути здивовані вигуки: «Що мені твоя природа?! У мене виробництво, план горить!». Навпаки, тепер люди самі звертаються за допомогою, коли зі скаргами більше нікуди іти.
Олександр Бондарчук — єдиний працівник Рівенської міжрайонної природоохоронної прокуратури, який працює у ній чи не з дня заснування. За цей час разом з ним попрацювало чимало молодих людей, учорашніх студентів, які звідси пішли у прокуратури районів і в апарат прокуратури області. Нині, на 11-му році діяльності природоохоронної прокуратури, усе рідше можна почути здивовані вигуки: «Що мені твоя природа?! У мене виробництво, план горить!». Навпаки, тепер люди самі звертаються за допомогою, коли зі скаргами більше нікуди іти. Коли новостворена прокуратура розпочинала свою діяльність, ніхто достоту не знав, що воно таке. Найбільший подив виявляли люди, до наслідків роботи яких були претензії. Спочатку до порушення кримінальних справ не доходило, а потім пішло: на річках глушать рибу, в лісі рубають дерева та стріляють звірину в період, коли полювання заборонене, а селяни на Поліссі завзято копають бурштин. Найважче у цій справі — одразу вловити наслідки і довести вину, а це можна зробити, тільки схопивши винного за руку. — Ось, приміром, іде лісова охорона, аж тут якісь люди білують лося, — пригадує п.Бондарчук. — До них одразу підскочили: хто застрелив, зараз заборонено?! А вони — спокійнісінькі, кажуть, йдемо, а тут лось лежить неживий, не залишати ж добро пропадати. Якщо не знайдеш зброю, не доведеш, що саме з неї поцілили в тварину — і доказів вини немає. Або захоплять зненацька біля річки браконьєрів з мішком вибухівки, а вони, як у «Вечорах на хуторі біля Диканьки»: й самі нічого не знаємо, пішов один з нас в очерет справити природну потребу, бачить — мішок, то ми й взяли подивитися, що в ньому. Сіті, кажете, в машині? То я курей ними накриваю, а це сушити привіз. Ще спритніші копачі бурштину. Йдучи на промисел, вони садять на дереві «кукушку», яка повідомляє про наближення чужих людей та машин. Якось приїхав наш рейд до місця видобутку копалини, гукаємо, щоб почекали, поговорити треба, а вони усе покидали і в ліс п’ятами накивали. Якщо серйозно, то завдання прокурора не тільки порушників по лісах та полях ловити, беручи участь у рейдах відповідних охоронних служб. Функція природоохоронної прокуратури— нагляд за додержанням законів і притягнення порушників до відповідальності. Щороку прокуратура вносить десятки документів прокурорського реагування, винних карають, а за порушення природоохоронного законодавства до бюджету надходять десятки тисяч гривень. Але тут, як, зрештою, й скрізь, важливо підходити до справи з розумом: люди віддавна селилися на берегах річок та поблизу лісів, щоб користуватися їхніми дарами. Зараз селяни переважно без роботи, тільки й надії, що на врожаї з городу та на дари природи. То чи можна брати штраф з дядька, який везе з лісу в’язанку дров із сухостоїв? Тепер, пропрацювавши десяток років у напрямі охорони довкілля, п.Бондарчук відчув себе екологом: — Довкілля — це не політика, про нього повинні турбуватися усі. Ми маємо усвідомити, що від чистоти природи залежить чистота сфери людського існування, — це і є кінцевим результатом нашої роботи.
