Навколо Землі постійно обертається декілька тисяч кілометрових астероїдів, декілька мільйонів 100-метрових і декілька мільярдів — 10-метрових у діаметрі. Переважна їх кількість поки не відкрита і залишається поза полем зору вчених. За оцінками вітчизняних і світових дослідників, важкий «кілометровик», який здатен призвести до катастрофи планетарного масштабу, падає на Землю раз на десять мільйонів років. «Але це не означає, що минуло 10 млн. років і він упав, — роз’яснив журналісту Анатолій Казанцев, заввідділу малих тіл Сонячної системи астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. — Зіткнення може статися в будь-який момент, ось що неприємно».
«Зоряні» атаки Землі Найдавніші земні кратери, що виникли в результаті «бомбардування» метеоритами, називаються астроблемами (зі старогрецької — «зоряні рани» ). Вік відкритих наукою астроблем обраховується двома мільярдами років. Їх воронки в діаметрі досягають іноді сотень кілометрів. Сліди космічних ударів є на всіх континентах Землі. Одна із найскромніших астроблем — Гусівська (3 км у діаметрі) — знаходиться на території України. Звичайно, її не порівняти з канадськими астроблемищами Манікуаган (120 км у діаметрі) і Седбері (200 км), з африканською астроблемою Вредефорт (120 км) або австралійською Акремен (160 км). Майже вдвічі поступаються їм у діаметрі Пучеж-Катунська в районі Нижнього Новгорода (80 км) і Попігайська (100 км) у Північній Якутії. Астроблемою-рекордсменкою є гігантська ударна структура, виявлена на півострові Юкатан у Північній Америці і яка отримала назву Чіксулуб. Її діаметр — 300 км! Декілька великих астроблем на Землі, у тому числі Чіксулуб і Попігайськая, мають приблизно однаковий вік. Існування цих кратерів-ровесників дає вченим підстави вважати, що на межі близько 65-70 млн. років тому Земля піддавалася бомбардуванню цілим роєм космічних тіл від 300 м до 30 км у діаметрі. У результаті космічного бомбардування закінчилася ера динозаврів і почався період обледеніння Землі.
Місто у кратері У Південній Німеччині на плато Швабський Альб є метеоритний кратер діаметром 26 км. Усередині цієї «ями» розташувалося стародавнє німецьке місто Нордлінгер. До відкриття вченими астроблем жителі містечка і не підозрювали, що живуть на місці падіння великого метеорного тіла діаметром близько 2,5 км, що сталося майже 15 млн. років тому!
Схоже, саме з небесними «бомжами» пов’язано багато загадкових подій в історії Землі. Наприклад, ввечері 8 жовтня 1871 р. у Чикаго зненацька почалися пожежі. Очевидці стверджували пізніше, що «горіло саме небо» або що «вогонь падав дощем». Цікаво, що «безпричинні» пожежі виникли одночасно і в інших містах, розташованих у смузі, що простягнулася через ввесь континент аж до Тихого океану. Можливо, у той вечір Земля зіштовхнулася з кометним потоком, який складався з пилюки, снігових шматків і криги. А 9 лютого 1913 р. над головами жителів Канади і північних районів США пролетіла низка світлих тіл. Їх стрій залишався незмінним протягом майже 10 тис. км. Як роз’яснили вчені-астрономи, це був болідний потік (назвали його кириліди). На щастя, цього разу космічні «ескадри» промчали, не завдавши Землі шкоди. У 1933-му (метеорний потік драконід) кількість червоних «падаючих зірок» досягала 10 тис. за годину. Жителі екваторіальної Африки сприйняли цю півторагодинну «зоряну зливу» як страшний знак. Люди били в барабани, щоб відлякати злих духів, які влаштували «небесну катастрофу». Налякані іспанці вдарили в похоронні дзвони. А священнослужителі поквапилися відпустити віруючим гріхи. Найсильніший метеорний дощ (леоніди) в історії астрономічних спостережень припадає на 1966 р. — до 150 000 метеорів за годину!
«Зупиніть планету, я зійду» — Комета — це забруднений лід (90%) плюс тверді домішки. Лід випаровується й утворюються голова і хвіст. Тверді домішки, якщо вилітають з «голови», створюють метеорні потоки. Метеори — це явище світіння метеорного тіла в атмосфері Землі. Метеорити — тіла, що впали на землю, — роз’ясняє Анатолій Казанцев, спеціаліст з малих космічних тіл. — Таким чином, метеор — аж ніяк не «падаюча зірка», як вважають романтики, а частина комети або астероїда: камінці або залізячки, які мають різну хімоснову. — Якщо встигнути загадати бажання, поки метеорит згоряє в атмосфері, воно збудеться? — Спробуйте і перевірите. — Не встигаю: тільки скажу «хочу, щоб... «, «зірка» вже зникає. — Говоріть подумки, тому що думка набагато швидша за метеорит, — підказує співрозмовник. — Анатолію Михайловичу, нещодавно на один із будинків індійського села впало небесне тіло й вбило людину... — Думаю, воно мало декілька метрів у діаметрі. Точно оцінити можна, якщо є показник блиску (є у вчених формули, які погоджують блиск, швидкість і масу небесних тіл). Якщо там згодом знайшли 5-кілограмові уламки, значить, це був «метровик». Астероїди і метеорити таких розмірів падають на Землю раз на рік. Найчастіше їх приймає океан — і ніякого шуму. — Існує думка, що перед тим, як на планету повинно впасти щось величезне і небезпечне, вона немов передчуває біду і поводиться неадекватно: в Африці, скажімо, або в Китаї раптом випаде сніг, а Європу, як минулого літа, тероризує нестерпна спека. Як ви вважаєте, погодні «жарти» останніх років якось пов’язані з космічною навколоземною обстановкою? — Ці явища ніяк не пов’язані з космічними тілами. Можна заспокоїтися: погода на планеті не змінюється мільйони років. Пульсує постійно, але в середньому залишається незмінною. Хоча щодо «погодних» питань краще звернутися до метеорологів... — «Прозорий натяк» не пройшов, тому поставлю запитання прямо: що може врізатися в нашу планету в найближчі, скажімо, 100 років? — У Землю може врізатися що завгодно, причому в будь-яку секунду. Десятки тисяч тонн речовини з космосу випадають щорічно на її поверхню. — І Земля «поправляється»? — Ну що для планети десятки тисяч тонн? Дрібниця. У першу чергу це метеорити і метеорні тіла: по 100 т кожної доби. Великі астероїди влітають рідше. Такий закон розподілу — чим маса тіла більша, тим їх менше. Якщо взяти астероїди, які у діаметрі кілометр і більше, то в Головному Поясі астероїдів між орбітами Марса і Юпітера їх близько 10 млн. А стометрових — близько 10 млрд. Серед так званих навколоземних астероїдів (вони становлять приблизно 1% від кількості в Головному Поясі) «кілометровиків», які можуть представляти серйозну небезпеку людській цивілізації, всього близько 10 тис. Але відкрито наукою тільки 500. Ті з них, що літають біля Землі, у найближчі 100 років падати не збираються. Але якщо їх 10 тис., а ми знайомі тільки з п’ятистами, то що роблять інші 9,5 тис. ніхто не знає. Взагалі, в будь-яку секунду, в будь-яку мить якась брила може впасти на будь-яку частину Землі. Незважаючи на те, що така можливість не велика, але все ж вона більша нуля. Це і є найнеприємніше. Хоча можливість загинути через падіння космічного об’єкта менша, ніж потрапити в авіа— або автокатастрофу. Але в машину або літак людина може не сідати і скоротити можливість нещасного випадку, а з планети втекти нікуди. Найгірше, що ми не знаємо, де і коли космічне тіло може впасти, тому що 90% з них ми просто не бачимо. — Якщо впаде кілометровий астероїд — Земля не зійде з орбіти? — З орбіти не зійде, але катастрофа станеться глобальна. Вибух буде дорівнювати десяткам тисяч мегатонних бомб. Якщо таке тіло влучить в океан — підніметься водяна хмара навколо Землі й на декілька тижнів або місяців сонячні промені не зможуть проникати до поверхні планети. Але не будемо говорити про сумне, тим більше, що нічого подібного, скоріше за все, не станеться. Ось наступного року три зі «знайомих» астероїдів-кілометровиків наблизяться до Землі, але на достатню відстань, щоб пройти мимо. Один з них невеличкого розміру наблизиться до Землі в червні наступного року, другий у липні — дещо більшого розміру, і відомий кількакілометровий астероїд Тоутатіс, який вже наближався, пройде 29 вересня приблизно на відстані 1,5 млн. км від Землі. Це дуже близько і його буде видно в бінокль. Орбіти в таких астероїдів дуже витягнуті. Періодично (раз на 2-4 роки) вони зближаються із Землею. Є річні періоди і т.д. Все це розраховується з точністю до 10-20 км. Тому можна спати спокійно. А якщо щось — вчені попередять про небезпеку за декілька десятків років.
Загроза зменшилася Вчені з Прінстонського університету вважають, що можливість катастрофічного зіткнення астероїду із Землею протягом наступного сторіччя становить 1:5000, що значно менше, ніж передбачалося раніше. Астрономи прийшли до висновку, що загальна кількість астероїдів, досить великих, щоб знищити цивілізацію, становить 700 тис., а це втричі менше за попередні оцінки.
Підривати чи фарбувати? А може, прилаштувати моторчик... — А якщо «приятель»-Тоутатіс все-таки впаде? — Цей не впаде. Ми можемо за декілька десятків років наперед розрахувати точно, чи буде якийсь із них наближатися. Людству вистачить часу подумати. — Поки воно не думає? — Є програма і методики, які дозволяють уникнути глобальної катастрофи. Та ж висадка на астероїд, закладання вибухівки (у 2001 році на астероїд Ерос американці посадили космічний апарат). Якщо зробити спрямований вибух і прискорити його рух на декілька сантиметрів за секунду в потрібному напрямку, то вже через кілька десятиліть він пройде далеко від Землі. Існують інші проекти. Наприклад, такий екзотичний, як фарбування половини астероїда в інший колір: за рахунок різниці у випромінюванні він буде змінювати свою орбіту. Є багато інших проектів. Фарбування — реальний метод. Треба тільки знати вісь обертання астероїда і яку половинку фарбувати: за рахунок різниці в перевипромінюванні він змінить свою орбіту. Щоправда, для цього йому знадобиться сотня років. Зміна орбіти від різниці випромінювання відбувається дуже повільно. — Тому починати фарбувати треба вже тепер. — Так, якщо знати, що треба фарбувати. — А якщо прилаштувати брилі мотор і дистанційне управління? — Знадобиться дуже багато енергії, набагато більше, ніж для вибуху. Хоча ідея непогана, але дуже дорога.
Астероїди-невидимки — Трапляється, що астероїд, який пролетів повз Землю, вдається помітити тільки тоді, коли він вже віддалиться. — Так, декілька таких випадків було. Коли тіло летить від Сонця — ми його не бачимо, а коли виходить на нічне небо, стає видимим. Так поводитися може і менший кілометровий об’єкт, тому що кількакілометрові вже всі відомі. — Сміття, яке людина закидала в космос, не приховує у собі загрози? — Загрозу приховує, але причиною глобальної катастрофи стати не може: майже все згорить, поки впаде на Землю. Зараз на орбіті воно досить яскраво світиться, оскільки знаходиться близько, літає майже в атмосфері.
Планета імені кожного з нас За образним виразом І. Кеплера: «Комет у Сонячній системі стільки ж, скільки риб в океані». На відміну від астероїдів, які переміщуються переважно навколокруговими орбітами всередині кількох кільцевих «поясів», комети рухаються сильно витягнутими еліпсами, як правило, проходячи точки перигелію всередині орбіти Землі. При цьому їх речовина інтенсивно випаровується, створюючи знамениті кометні хвости. Тому деякі з них видимі неозброєним оком. — Анатолію Михайловичу, який «родовід» і доля, скажімо, комет? — Комети народжуються, старіють і вмирають. Викидають у космічний простір лід, тугоплавкі частинки, що залишаються, створюють метеорні потоки. Так закінчується їхнє життя. Інші падають на планети (у середині 90-х комета впала на Юпітер), інші прилітають з-за межі Сонячної системи і падають на Сонце: у них такі витягнуті орбіти, що перигелії проходять всередині Сонця. Нормальна смерть комети — коли, проходячи повз світило, вона випаровує лід і створює метеорні потоки. А катастрофічна — падіння на зірку або планету. — Чи можна «на око» відрізнити знайдений на Землі метеорит від звичайних камінців? — Найкраще це зроблять спеціалісти. А на око... У метеорита оплавлена поверхня. Чимось він видасться не схожим на те, що ви бачили раніше. Але «камінець» може виявитися радіоактивним, тому краще зробити спектральний аналіз знахідки, а тоді вже «кулон із зірки». — Якщо навколо Землі обертаються мільйони і мільярди «небачених» космічних тіл, виходить, на спеціалістів з малих тіл СС чекає багато «іменних» відкриттів? — Якщо вже зараз відкритим астероїдам привласнювати імена, то ім’я кожного мешканця Землі будуть носити не менше ста астероїдів. Більш як 100-метрових у діаметрі кожному землянину дістанеться по кілька штук.
Дивися на небо У листопаді, якщо небо буде чистим від хмар, буде помітний потік леонід (16 числа — пік), у грудні — гемінід (приблизно 12 числа).
