Військовий не так давно повернувся із зони ведення активних бойових дій, а вже знову рветься на фронт: «Час міняти побратимів, бо вони там засиділися. А всі повинні відновитися і перепочити».
У цивільному житті Олександр працював будівельником-висотником, на фронті він – прикордонник-зв'язківець з позивним «Шустрий», який підкреслює його непосидючий характер. Адже боєць першим їде на евакуацію, і без вагань заступає на позицію, і під обстрілами везе останню каністру води побратиму. Його військову професію часто називають "підвальною", проте за весь час в зоні ведення активних бойових дій цей непосидючий прикордонник в укриттях практично не бував.
З курйозу почалася фронтова історія «Шустрого»: він приїхав до прифронтового міста налагоджувати зв'язок, а за кілька годин опинився в Бахмуті.
- Мало того, почався обстріл і мене там залишили. Так я провів свої перші 5 днів у Бахмуті з незнайомими мені українськими захисниками, які швидко стали побратимами, бо навіть рушником зі мною одним ділилися, - каже воїн.
Місто вразило Олександра. Далекий від військової служби він вперше на власні очі побачив наслідки роботи ворожої авіації: влучання було за кілька кілометрів від укриття військових, а з вуха побратима від вибуху пішла кров. Тоді Бахмут вітав нового прикордонника алеєю троянд, а через тиждень перебування від неї не залишилося й сліду.
У Бахмуті «Шустрий» освоївся швидко. Воїнові допоміг планшет. В онлайн-картах він орієнтувався добре, тому часто залучався до евакуацій. Їхав як провідник, а доводилося витягувати поранених і загиблих з поля бою під шквальним вогнем. Тоді зв'язок відходив на задній план, треба було забрати побратима. Олександр каже, що там все схоплюєш на льоту. Бувало, що доводилося одразу бинтувати і тягти до машини, ще й відстрілюватися у відповідь. Намагалися забирати всіх, тіла теж, бо це ж наші побратими.
В укритті «Шустрий» знаходився вкрай рідко, адже лінії зв'язку постійно страждали від обстрілів. То кабель десь перебило, то техніку прильотом знищило. Брав все необхідне, надійний побратим був водієм і їхали, бо без зв'язку в зоні ведення активних бойових дій не вижити.
По місту військові пересувалися без броні. З транспортом було скрутно, бо його постійно нищили удари ворожої артилерії та мінометів. Доводилося швидко ремонтувати своїми силами і з підручних засобів все, що знаходили в закинутих гаражах чи просто на вулицях. Це було непросто, адже весь час з неба за військовими спостерігала «ворожа пташка». За словами Олександра, окупанти дуже добре оснащені БпЛА, їхні дрони не залишали в спокої українських захисників ні вдень, ні вночі.
- Вони бачили і чули все, були там давно, знали всі ходи-виходи, як пролізти, звідки напасти. Коптери їм в цьому дуже допомагали. Один не відлітав зі спостережного пункту, поки його не міняв інший, - пояснює прикордонник.
Не оминула «Шустрого» і стрілкова практика на позиціях та участь у вуличних боях. Каже, на позиції заступав неодноразово, бо було нікому, а хлопців потрібно було міняти. Крайній вихід міг стати для групи останнім. Зараз про нього військовий згадує з посмішкою, а коли зрозумів, що вночі переплутав позицію і стояв на локації окупантів, було не до сміху.
- Ми мінялися в сутінках. До позиції йшли пішки, планшет ховали, бо вночі він світиться, як новорічна ялинка. По звичайній карті дісталися, зайняли спостережний пункт. Зранку отримали команду зніматися. По дорозі назад зустріли своїх побратимів. А вони на нас, як на привидів дивляться, кажуть: «Ви на ворожій позиції були». Як нас там не помітили і як свої ж по нас вогонь не відкрили, досі не знаю, - розповідає військовий.
.jpg)
За рік служби у Донецькому прикордонному загоні став для Олександра другим домом. Після перемоги «Шустрий» планує залишитися з побратимами. Каже, в армії – сподобалося, бо все чітко і зрозуміло, варто тільки сумлінно виконувати свою роботу.
