Лікарі, що мають працювати в амбулаторії сімейного лікаря, яку планується відкрити наступного року в Басовому Куті, уже готові до роботи. Крім самого сімейного лікаря, пацієнтів прийматимуть три терапевти, педіатр і гінеколог. Щоправда, це буде при умові, якщо попередня домовленість про виділення приміщення стане реальністю і якщо віднайдеться бодай 200 тисяч гривень для придбання обладнання.
Прогноз фінансування медичної галузі на наступний рік залишається песимістичним, як і в попередні. Тобто потреби медиків знову залишаться незадоволеними, у програші опиняться усі потенційні пацієнти первинної ланки нинішньої системи меддопомоги — поліклініки. На сьогодні дільничні терапевти, основна частина лікарського персоналу поліклінік, надає усього 20% медичних послуг. Дільничний виконує план прийому хворих і не несе особливої відповідальності за долю кожного пацієнта, який, якщо раптом у нього запідозрять щось таке, змушений звертатися до великої кількості надто вузьких спеціалістів, поступово втрачаючи віру в їхню здатність зарадити хворобі. Наша медицина вирішила йти іншим шляхом — шляхом поліпшення якості надання меддопомоги при зменшенні кількості працюючих. Тепер згадали багатий досвід колишніх земських лікарів і вирішили переходити до системи сімейної медицини, де один лікар поєднає знання та навички з багатьох медичних спеціальностей, насамперед терапевта, педіатра та гінеколога. У Канаді, приміром, сімейний лікар надає 50% меддопомоги, відповідно, до вузьких спеціалістів звертаються рідше. До такої системи перейшли і поляки та словаки, останні повністю відмовилися від поліклінічних установ, замінивши їх діагностичними центрами. — В ідеалі сімейний лікар повинен жити у тому населеному пункті або його частині, мешканців якої обслуговує, знати людей від народження, мати інформацію про їхні родинні спадкові хвороби, — розповів начальник міського відділу охорони здоров’я Михайло Стичишин. — По суті, сільські амбулаторії і є чимось подібним до закладу сімейного лікаря. У них зазвичай медпрацівники працюють багато років і, обслуговуючи по кілька сіл, особисто знайомі з людьми, знають їхніх предків. Поки що п.Стичишин запевняє, що сімейні амбулаторії прийматимуть пацієнтів безплатно, основними джерелами фінансування будуть державні та кошти страхових компаній. Однак на Заході, де сімейна медицина добре розвинута, лікарі працюють приватно. Вони об’єднуються в асоціації й відкривають свої консультаційно-діагностичні центри.
