Кілька місяців тому генеральний директор об’єднання «Рівнеліс» Володимир Грицайчук говорив про можливість зміни форми власності Рівенської сірникової фабрики. Із стовідсотково державного підприємство могло перетворитися на приватне. Однак тепер про продаж фабрики не йдеться: підприємство має великі борги.
Розпочавши роботу кілька років тому, сірникова усе ще винна 25 мільйонів гривень за обладнання, надане у довгострокову оренду державною лізинговою компанією. Сірникові автомати продала шведська компанія, яка поставила за умову гасити щорічно по 5 мільйонів гривень і протягом п’яти років виплатити борг повністю. Це було б реально, якби підприємство одразу запрацювало на повну потужність, випускаючи не менше 50 мільйонів коробок сірників на місяць. Очевидно, шведи не врахували місцевих особливостей — наладка обладнання одночасно з навчанням персоналу зайняла два роки, а тут ще довелося домагатися антидемпінгового розслідування і довго чекати результату, добре, що позитивного. Лише навесні цього року сірникова фабрика почала стрімко набирати обертів і поступово наблизилася до проектної потужності. Тим часом спеціалісти об’єднання «Рівнеліс» підготували і передали двом народним депутатам для подальшого «просування» пропозиції реструктуризувати борг на період до 2009 року, що поліпшило б фінансове становище фабрики. За таких умов вона стане більш привабливою для потенційного покупця і тоді, напевне, питання приватизації знову стане актуальним.
