Кажуть, від тюрми і від суми не зарікайся… І хоча слідчий ізолятор — не тюрма, але й тут підозрювані у злочинах чекають на рішення суду в неволі. Журналіст «РВ» нещодавно побував у Рівненському слідчому ізоляторі, що розташований на вулиці Дворецькій, щоб побачити, як живеться там, у неволі.
— У слідчому ізоляторі перебувають такі самі люди, як і ми з вами, ще не засуджені, — зауважує начальник Рівненського СІЗО полковник Юрій Ткачук. — Загалом зараз тут утримується понад 300 осіб. Їхня кількість порівняно з минулим роком збільшилась на 80 осіб. На кожного розрахована норма площі — 2,5 кв. м.
Територія Рівненського СІЗО велика, тут є кілька корпусів на кілька поверхів, господарські частини. Все обгороджено високими стінами, проволокою під напругою, по периметру бігають великі пси, готові кинутися на в’язня, який раптом надумає втекти. Найстаріше приміщення — колишні царські конюшні, товщина стін яких досягає метра. Підозрюваних розселяють по секціях, об’єднаних переходами та крутими сходами, що дуже добре охороняються. Наприклад, є секція, де утримуються тільки жінки, яких зараз у СІЗО є 13.
В одній із таких камер знаходиться й рівнянка Тетяна Літвінова, яку звинувачують у вбивстві чоловіка. У СІЗО вона очікує на вирок суду, вину визнала. Літвінова перебуває у двомісній камері ще з однією молодою жінкою, яку підозрюють у розповсюдженні наркотичних речовин. Ми застали її з шестимісячним синочком Матвієм на руках, якого вона народила, вже перебуваючи у СІЗО. За словами Тетяни Літвінової, її забезпечують усіма необхідними засобами догляду за малечею: сумішами, підгузками, одягом, іграшками. Щомісяця дитину оглядає педіатр, роблять щеплення.
— А є сектор максимального рівня безпеки. Наразі тут утримуються два засуджених до довічного позбавлення волі, — додає заступник начальника СІЗО із соціально-виховної та психологічної роботи підполковник Володимир Луцук. — Відносно одного з них, який відбував покарання в Городищенській виправній колонії, вирок вже набрав чинності. Проте він подав до апеляційного суду декілька клопотань, які розглядаються. Інший засуджений оскаржує свій вирок, він має право на дзвінки та користування Інтернетом і щодня понад три години проводить час за телефоном і комп’ютером. Він вже майже став юристом, намагаючись довести, що то була не його вина — зґвалтування та убивство 8-річної дівчинки у Млинівському районі у 2007 році.
У СІЗО загалом є 80 камер, серед них і двомісні, й чотиримісні, а є одна на 14 осіб. Зараз там утримують семеро підозрюваних. Керівництво пенітенціарної установи запевняє, що ніякої вибірковості та жодних пільг при розселенні утриманців не допускають. Єдине, що не селять тих, які щойно сюди потрапили, з тими, хто знаходиться тут вже давно. Селять окремо жінок і неповнолітніх. Періодично утриманців переселяють з однієї камери до іншої, іноді враховуючи їхні побажання. Адже буває, що чоловік просить його переселити не для того, щоб уникнути сварок зі співкамерниками, а для того, щоб потрапити в камеру до друга, з яким прагне спілкування, або ж до ворога, якому хоче помститися.
А от в бібліотеку вони не ходять — замовлені книги спеціальний працівник привозить у камеру. Колекція книг у бібліотеці ізолятора непогана — багато української та зарубіжної класики, релігійної та філософської літератури, воєнної, навчальної, фантастики, газети, є навіть дитячі книжки та журнали.
Але найбільшою популярністю, каже Володимир Луцук, користується юридична література:
— Наприклад, в нас знаходиться чоловік, який має декілька процесуальних кодексів на руках зі своїми коментарями і закладками. Фактично захищає себе сам у залі суду.
Кабінет психологічного розвантаження виявився на диво затишним, світлим і гарним. Тут проводять заняття психологи. А священик — сповідь та богослужіння. Вони намагаються виявити суїцидальні нахили людей, що потрапляють у СІЗО, та не допустити скоєння самогубства.
— У нас перебував водій, з вини якого сталося страшне ДТП в Рівному на Соборній, — пригадує Володимир Луцук. — Він керував маршруткою і рухався на великій швидкості. Під час цього дорожнього інциденту загинуло чимало людей, а він вцілів. Він дуже сильно себе картав, не міг собі пробачити їхньої загибелі. І тільки завдяки психологу та священику ми змогли вивести його з цього стану. Йому дали невеликий строк, який наразі він відбуває в колонії для винуватців ДТП — є така в Україні.
Засуджені та утриманці СІЗО мають триразове харчування, їм дозволяють відвідувати лазню раз на тиждень, також раз на тиждень вони здають білизну для прання. Всюди — і на кухні, і в пральні, і в майстернях, і в котельні — працюють саме вони, отримуючи офіційну мінімальну зарплатню. І на свинофермі також — тут вирощують 80 свиней, але м’ясо, щоправда, не потрапляє на їхній стіл, а йде на продаж.
Заробляє установа не тільки на свинях, здачі в оренду нерухомості, а й на продажу продукції, яку виготовляють в’язні. На території установи працює магазин, де можна придбати спечений утриманцями хліб. Для родичів підозрюваних, які їх провідують, насправді це зручно, адже тут можна придбати і печиво, і цукерки, і предмети гігієни, щоб не везти усе з дому. Також частину магазину СІЗО здає в оренду колоніям, які виставляють тут виготовлені їхніми в’язнями ковані вироби, оздоблювальну плитку, вирізьблені з дерева сувеніри та іншу продукцію.
Працюючі утриманці СІЗО по-різному розпоряджаються своїм заробітком. Дехто висилає його повністю своїй сім’ї. Є один, який фінансує сім’ї приїзд до нього. Адже в установі є так звані кімнати для довготривалих побачень, які дозволені мінімум раз на три місяці. Довготривале побачення — це три дні, які засуджений зі своєю сім’єю проводить у квартирі на території установи. Перебування тут коштує 300 гривень на одну особу.
Дарина Гузенкова.
