Попри обіцянки інвесторів, що новий сміттєсортувальний завод у Рівному буде оснащений новітнім обладнанням із повністю автоматизованим виробництвом, зовсім без людських рук тут обійтися не можуть. Тож понад 20 заводських робітників мають таку ж роботу, як і бездомні на сусідньому сміттєзвалищі — порпаються у смітті. Якщо переберуть не менше 30 тонн за зміну, то й премію отримають.
— На всіх подібних підприємствах, у тому числі і в Європі, працюють сортувальники сміття, — запевняє Святослав Євтушенко, директор сміттєсортувальний заводу. — Адже у сміття потрапляють метал, каміння, скло та інші речі, що не горять і непридатні для виробництва альтернативного палива. Крім того, вони можуть затупити ножі дробарки та млина цементного заводу, на якому й спалюється перероблене сміття. У нашому смітті таких сторонніх речей чимало. Працюють сортувальники сміття у три зміни по вісім осіб. Усі мають спецодяг та респіраторні маски, які, щоправда, незважаючи на сморід у приміщенні, одягають не завжди — скаржаться, що у спеку в них важко дихати. Сортувальниками здебільшого працюють чоловіки. — Особливих вимог до претендентів на роботу сортувальника ми не висуваємо, — продовжує пан Євтушенко. — Головне, щоб вони мали бажання працювати та мали документи, що засвідчують особу, аби можна було їх офіційно оформити. Саме через відсутність документів ми змушені були відмовити у працевлаштуванні багатьом із тих, хто раніше на сміттєвому полігоні збирав пляшки, картон, здавав їх і жив з того. Серед сортувальників є різні люди, навіть такі, що колись були керівниками на підприємствах, а тепер через життєві обставини вимушені були піти на цю роботу. Сортувальники отримують у місяць по 1200 гривень зарплатні. Ще стільки ж — премії, якщо виконають план. Зазвичай з планом справляються.
