— Як ви сприйняли своє призначення на посаду заступника голови РОДА, адже понад 10 років працювали в бізнесі?
— Не можна казати, що мене одразу «з бізнесу» призначили на цю посаду. Я із серпня 2007 року був радником голови ОДА Віктора Матчука. Це вже потім пішов з посади перший заступник голови РОДА Анатолій Жуковський. А оскільки мене знали і в системі бізнесу, і добре знали мої можливості, я був рекомендований на цю посаду. Крім того, у мене був і депутатський досвід.
— Чи розглядав пан Матчук ще якісь кандидатури на посаду свого заступника?
— Віктор Йосипович в адміністративній роботі — людина досвідчена. Він завжди робить оптимальний вибір. Єдине можу сказати, що мою кандидатуру на цю посаду йому ніхто не нав’язував. Наскільки я знаю пана Матчука, йому в принципі ніхто не може нав’язати якесь призначення.
— Ви довгий час працювали у бізнесі та пішли в політику. На вашу думку, це нормальний перехід з однієї сфери в іншу?
— Я завжди дотримуюся думки, що на державну службу, на певні посади — на голів районних адміністрацій, заступників голів районних адміністрацій, заступників голови облдержадміністрації — мають іти люди, які вже чогось суттєвого досягли в житті: створили фірму, попрацювали, щось зробили для людей. З 1993 року я керував аудиторською фірмою «Нива-Аудит», здійснював приватизацію в області, очолював всеукраїнські громадські організації. Тож у мене достатньо досвіду спілкування з людьми, щодо майнових і корпоративних питань. Я вважаю, що вже доріс до того рівня і можу спокійно піти з бізнесу на державну службу.
У бізнесі того, що міг, досягнув
— Тобто протягом свого життя ви вже достатньо зробили?
— Принаймні в бізнесі того, що міг, я досягнув.
— А на кого залишили «Ниву-Аудит»?
— Там працює мій заступник, вона й керує. Фірма працює у звичному режимі.
— Одним із ваших завдань є формування кадрового резерву держслужбовців в області. Чи вже ведеться якась робота в цьому напрямі?
— Ми сьогодні сформували потужний резерв кадрів на голів районних державних адміністрацій. Тепер всі подальші призначення будуть йти винятково з кадрового резерву, який поданий в Секретаріат Президента. І це вимога Президента, щоб на посади голів райдержадміністрацій йшли люди, які вже випробувані й пройшли відповідний відбір. У владі не повинно бути випадкових людей і випадкових призначень. У резерві — 44 особи, це люди, які мають і життєвий досвід, і досвід керівництва певними фірмами чи досвід адміністративної роботи і державної служби. Відбір був досить професійний. У владі, а особливо у виконавчій, повинно бути правонаступництво, повинна бути система побудови цієї влади і гарантія її функціонування.
— Нещодавно Рівненська ОДА підписала угоду про партнерство з Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй в рамках регіонального проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», згідно з яким на Рівненську область мають виділити 300 тисяч євро. Наскільки реальним та перспективним є цей проект?
— Рівненська область досить цікава. Скажімо, північ області за своїми природними і географічними властивостями принципово відрізняється від півдня. За характером виробництва північ більш промислово насичений район, а південні райони — сільськогосподарські. Питання зараз у тому, щоб ми однаково могли наситити райони інвестиціями та інвестиційними проектами, щоб і працевлаштованість була відповідно забезпечена, і сама структура виробництва була сформована відповідно до регіональних, природних і ресурсних умов того чи іншого району. Це питання досить складне.
Якщо говорити про програму ООН, то 300 тисяч євро — це небагато, питання в іншому. Ця Програма, а наша область є першою в Україні щодо її впровадження, більше спрямована не на виділення коштів і донорство, а на те, щоб активізувати діяльність територіальних громад та органів місцевого самоврядування. Програмою передбачено розвиток фельдшерсько-акушерських пунктів, наближення медичних послуг до територіальних громад. За європейськими стандартами, а Україна зараз вступає в Світову організацію торгівлі, 75% медичних послуг повинні надаватись населенню на першому рівні — у місцевих ФАПах, амбулаторіях. Іншими сферами, на які спрямовується Програма ООН є енергозабезпечення, питання забезпечення водою, збереження навколишнього середовища та питання довезення дітей до школи. 7,5 тисячі євро виділяють на одне село, таких сіл буде відібрано по п’ять у восьми районах. Громада має ці кошти використати, додати 45% своїх коштів, і 5% громада повинна надати не грошима, а виконати певні роботи. Таким чином, повинна бути змінена філософія мислення — сама громада повинна бути зацікавлена в довгостроковому і тривалому розвитку на основі активності її членів та виборних органів на місцях.
— І це може бути як один із варіантів вирішення проблем відсталих районів на Рівненщині?
— Це питання усіх територіальних громад. У нас немає безнадійно відсталих районів. Кожен район в області має свій достатній економічний потенціал, щоб розвинути ті чи інші види підприємницької діяльності. Як приклад, ми на сесії облради затвердили нову програму розвитку туризму.
— До речі, про туризм. Як ви вважаєте, такий екзотичний вид дозвілля, як сільський туризм реально розвинути на Рівненщині?
— Звичайно. По-перше, сам по собі сільський туризм — це не просто ходіння по полях і життя в садибі. Життя в садибі повинно бути поєднано з тим, що людині можна щось показати, якісь культурні, архітектурні пам’ятки. У нас достатньо замків — у Корці, Дубні, Острозі. Це історико-культурна спадщина. От, наприклад, у Березнівському районі є село Бистричі, де розвідані стоянки первісних людей, де пам’ятки сягають тисячоліття до нашої ери. Нещодавно Україну відвідували єврокомісари, і вони були вражені природними ландшафтами. Більше того, у нас на півночі області проходить 100кілометрова вузькоколійка, яка іде через ландшафтні природні заповідники. Нею ж можна возити туристів і заробляти гроші.
— Торік майже 11 мільйонів гривень надійшло до обласного бюджету від приватизації. Чи збирається влада у 2008 році збільшити цей показник і чи вважаєте ви, що приватизація — це шлях до розвитку районів?
— По суті, ми не зацікавлені в тому, щоб гроші максимально отримувати від приватизації. Хоча у приватизації нічого поганого немає — гроші з приватизованих підприємств все одно надходять до бюджету. Як приклад, Рівненщина у 2007 році вийшла на перше місце за темпами приросту податків. Однак ми зацікавлені в тому, щоб область могла сама заробляти гроші без продажу власності територіальних громад. Потенціал для цього є — за останні два роки в нас суттєво підвищилася ділова активність. Крім того, Рівненщина вийшла на перше місце після Києва за темпами зростання заробітної платні.
Депутатський мандат допомагає…
— Нещодавно ви стали головою фракції «Наша Україна» в обласній раді. А чи відомо вам, чому залишив головування у фракції колишній голова Анатолій Жуковський?
— Анатолій Жуковський зараз активно займається бізнесом. З іншого боку, як він розповідав на засіданні фракції, нині він їздить по Україні, об’єднує громадські організації та пише книжку.
— Чи не пов’язаний вихід пана Жуковського з керівництва фракції з новим проектом голови Секретаріату Президента Віктора Балоги щодо майбутнього утворенням пропрезидентської партії на базі Фонду регіональних ініціатив «Гарт»?
— Наскільки я знаю, ні.
— Чи корисне для вас поєднання депутатства і посади заступника голови ОДА?
— Депутатство корисне в будь-якому поєднанні, як для керівника комерційної структури, так і для державного службовця. Моє завдання на посаді, яку я займаю, — задоволення потреб територіальних громад і вирішення їхніх проблем. Депутатський мандат допомагає в цьому.
— Однією з проблем є забезпеченння житлом багатодітних сімей. Як відомо, у відповідній програмі мають бути задіяні відомі бізнесмени України. Чи є вже серед них люди (окрім Богдана Губського, який гучно відмовився), які дали свою згоду допомогти?
— В нас є 178 багатодітних сімей, які мають 10 і більше неповнолітніх дітей. І саме на ці сім’ї має йти ця допомога. Вже є бажаючі надати фінансування. Народні депутати України Васадзе, Жеваго, Мхітарян вже дали згоду. За ці гроші планується робити ремонт існуючого житла, купувати квартири чи будувати для сімей житло.
— Чи реально збільшити вдвічі обсяг інвестицій на Рівненщині протягом цього року, про що нещодавно на колегії адміністрації заявив перший заступник голови РОДА Юрій Благодир?
— Реально. В області створено сприятливий інвестиційний клімат. Зараз у кожному районі для потенційних інвесторів передбачені повністю готові ділянки, не потрібно проходити безліч процедур. Нині інвестору, який приїхав на Рівненщину, залишається лише обрати ділянку, яка йому найбільше підходить.
— Чому ви неохоче розповідаєте про особисте, про свою родину?
— Я не для того йшов на державну службу, щоб робити рекламу собі та своїй родині. Я дуже люблю свою сім’ю, горджуся своїми дітьми. Дружина Тетяна працює приватним нотаріусом, син Сергій вчиться на другому курсі Львівського державного університету за спеціальністю «економічна кібернетика», а донька Ірина — студентка 4го курсу юридичного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка.
Чиновник-філософ
— Кажуть, що ви досить впливова людина в НСНУ на Рівненщині, хоч і не є головою обласної організації.
— Про це запитайте у моїх однопартійців. Я ж не можу визначати свою роль та місце в партії.
— Не збираєтесь згодом вступити в нову пропрезидентську партію, про яку сьогодні так активно говорять експерти?
— На сьогодні я є членом «Народного Союзу Наша Україна». Політична партія — це структура, яка має загальнодержавний статус, і рішення щодо можливого реформування прийматиме вищий керівний орган партії — з’їзд. Крім того, перебуваючи на посаді заступника голови РОДА, я не можу коментувати свою партійну діяльність, та й своєї нинішньої посади я ніколи не використовую для вирішення партійних питань.
— Народним депутатом хочете стати?
— Було б дивно, щоб будь-хто з членів політичної партії не хотів бути обраним до Верховної Ради. Я беру участь у кожних парламентських виборах.
— А своїм 243м номером у виборчому списку на останніх парламентських виборах задоволені?
— Задоволений. Я до свого номера у списку ставлюся по-філософськи.
