Рівненський апеляційний суд захистив право літньої жінки на довічне отримання грошової допомоги від сина.
У вересні 2020 року місцевий суд частково задоволив позов мешканки Рівненського району та стягнув з сина на її користь аліменти, зобов’язавши щомісячно й довічно сплачувати по 1 000 гривень.
Оскільки орган державної виконавчої служби через помилку в прізвищі відповідача не міг розпочати примусове виконання судового рішення, місцевий суд своєю ухвалою виправив описку у всьому тексті рішення в частині зазначення прізвища відповідача.
Не погоджуючись із цією ухвалою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, наполягав на скасуванні, а також просив суд відмовити у внесенні виправлення у рішення суду.
Рівненський апеляційний суд, відмовляючи відповідачеві у задоволенні апеляційної скарги, погодився із висновком суду першої інстанції щодо доцільності внесення виправлень у судове рішення в частині прізвища відповідача, правильність зазначення якого необхідна для його виконання. Суд може з власної ініціативи чи за заявою учасників справи виправити допущенні в рішенні або ухвалі описки чи арифметичні помилки. Це передбачено статтею 269 Цивільного процесуального кодексу України. Тому твердження апелянта про те, що місцевий суд вийшов за межі позивних вимог — є безпідставними.
Пресслужба Рівненського апеляційного суду повідомила РВ, що відповідач, якого суд зобов’язав щомісячно з травня 2019 року сплачувати матері грошову допомогу, зловживаючи своїми процесуальними обов’язками, різними шляхами затягував виконання судового рішення і тепер йому доведеться викласти кругленьку суму, яку він заборгував матері на її утримання. А це на сьогодні — майже 40 000 гривень.
