Таємниці князівської книгозбірні у Рівному

565 0

Ми у соцмережах:

Шафа у фондосховищі Рівненського музею ущерть заповнена книгами з бібліотеки Любомирських

Їх багато, і кожна — унікальна. Вони ще зберігають сліди давніх своїх господарів — помітки і дописи серед текстів, оригінальні факсиміле, штампи, декотрі вражають і досі яскравими фарбами. Одні з них уже доїдає грибок, інші ще мають шанс потішити любителів зазирнути в глибоку старовину. Це — про книги, які належали до приватної збірки прадавніх володарів Рівного — магнатів Любомирських.

На жаль, широкому загалу князівська бібліотека, а точніше, її залишки, нині недоступна. Унікальні стародруки зберігаються у фондосховищі Рівненського краєзнавчого музею. Височенна шафа, до верхівки якої можна дістатися лише за допомогою спеціальної драбини, заповнена книгами, які колись збирала і якими пишалася ця аристократична родина.

Сама можливість потримати в руках видання 200-300-річної давнини — подія надзвичайно емоційна. Це не лише можливість уявити духовний світ людей з далекого минулого, а й «доторкнутися» до епохи, про яку ми знаємо надто мало. То що ж то за книги і як вони потрапили до музею?

Ілюстрація до книги «Анімовані квіти»

Бібліотека Любомирських: одні збирали, інші — роздавали

Прадавні власники Рівного магнати Любомирські, віддаючи данину епосі Просвітництва (XVIII ст.), створили шикарну книгозбірню. Збирали її за тодішніми традиціями формування «ідеальної» бібліотеки. Це поняття ввів Жан Анрі Самуель Формей — він вважав, що 500-600 книжок, підібраних «із розумом і серцем», цілком достатньо для ідеальної бібліотеки, бо інакше можна заблукати «в безмежному морі книжок, якими заповнений Всесвіт».

З рівненських Любомирських чи не найбільший внесок у книгозбірню зробили князь Станіслав (роки життя 1704-1793), його дружина Людвика Гонората (1726-1786), їхня невістка і дружина сина Станіслава Юзефа Людвика з Сосновських (1751-1836). Саме вони зібрали основу «ідеальної» бібліотеки. На більшості книг, що зберігаються у Рівненському музеї, екслібриси саме цих осіб. Наступні покоління, скоріше, втрачали і роздавали, аніж збирали.

Одне з видань Ельзевірів із зображенням видавничої марки друкарів: в’яз, обвитий виноградом, який зриває філософ, що супроводжується написом латиною «Non solus» («Не самотній»)

Упорядником бібліотеки Любомирських на прохання князя Станіслава був відомий тогочасний збирач і укладач родового архіву Станіслав Каєтан Третер, який певний час працював у канцелярії Станіслава Любомирського. Скільки всіх було книг у бібліотеці Любомирських — наразі достеменно невідомо, музейники припускають, що спочатку книгозбірня налічувала 700-800 примірників.

Коли рівненський палац став занепадати і князь Фридерик перебрався на «Гірку» (приблизно 1820-ті роки), туди ж перевіз фамільні коштовності, колекції картин, зброї, скульптур, інших цінностей, серед них і бібліотеку. Брат Фридерика князь Генрик, який був пшеворським ординатом (спадкоємцем тамтешніх добр) і одним із засновників музею Любомирських у Львові, а в подальшому співзасновником всесвітньо відомого «Оссолінеуму» (музей Любомирських став його частиною), забрав частину мистецьких колекцій і бібліотеки до музею.

Книга із тисненим суперекслібрисом з родовим гербом Любомирських, що зберігається у Рівненському краєзнавчому музеї

Частина стародруків — у музеях, частина, можливо, — у шафах рівнян

Частина цих книг і нині перебуває у Львові в бібліотеці імені Стефаника — колишньому музеї Любомирських, а потім «Оссолінеуму». За твердженням львівських істориків, навесні 1944-го сотні книг, більшість із колишнього музею Любомирських і бібліотеки Павліковських, завантажили на ешелони і відправили до Польщі та Німеччини. Ще якась частина книг згодом потрапила до Вроцлава, де нині функціонує відновлений «Оссолінеум». Відтак книги з приватної збірки рівненських Любомирських нині можуть бути розпорошені між різними культурними установами України, Польщі, Німеччини, Росії.

Чи не найбільший внесок у книгозбірню зробили князь Станіслав та його дружина Людвика Гонората

Частину книг князь Фридерик подарував заснованій ним рівненській гімназії. Син Фридерика і наступний дідич Рівного князь Казимир Любомирський пожертвував для кабінету біології рівненської гімназії свою колекцію мушель і мінералів, а учнівській бібліотеці — 125 книг польською мовою з родинної бібліотеки.

Резиденцію на «Гірці» було розграбовано під час Першої світової і буремних подій 1917-1921 років. Коли місто щокілька місяців переходило від однієї влади до іншої, не виключено, що частина цінних стародруків «прилипла» до чиїхось рук. Відтак коли в 1939-му прийшли «совєти», то конфісковувати в репресованої родини Любомирських було майже нічого. Утім, частина книгозбірні ще залишилася, і її передали до створеної в лютому 1940 року в Рівному обласної бібліотеки. Під час німецької окупації князівська книгозбірня «схудла» ще на частину примірників.

Рівненські старожили розповідали, що бачили на власні очі, як після звільнення міста, коли очищали різні будівлі після усіляких німецьких контор, викидали на смітник старовинні книги. Дехто, більш обізнаний, брав собі. Тому не виключено, що якісь книги з князівської бібліотеки стоять десь і в шафах рівнян.

У краєзнавчий музей стародруки потрапили з обласної бібліотеки понад сорок років тому. Якраз тоді, коли краєзнавчий музей переїхав у теперішнє приміщення. Нині кілька книг з книгозбірні Любомирських можна побачити в музейній експозиції. Решта ж зберігається у фондосховищі. Це книги періоду XVIII-ХІХ століть. Їх налічується трохи більше 400 примірників. Це видання французькою, італійською, польською, латинською та німецькою мовами. Як кажуть музейники, були і російськомовні, але їх втрачено. Місце друку — Берлін, Варшава, Краків, Рим, Париж, Амстердам, Гамбург, Лондон.

Екслібриси й факсиміле з далекого минулого

Цікавинкою книгозбірні Любомирських є екслібриси, факсиміле, штампи, а також надписи і автографи, зроблені руками власників книг на сторінках видань. Окремої уваги заслуговують екслібриси і факсиміле на книжках.

Екслібрис дає змогу не лише встановити приналежність книги, а й вивчити історію приватної бібліотеки, дослідити соціальний статус власника, його захоплення, естетичні уподобання, дає цікаву інформацію про мистецтво та культуру тієї чи іншої епохи. Екслібриси в епоху Любомирських були схожі на повноцінні маленькі художні твори. У книгозбірні Любомирських представлено екслібриси вензельні, гербові, з сюжетними картинками, шрифтові. Екслібриси створювали на спеціальні замовлення.

Заможні власники бібліотек мали особливі суперекслібриси — тиснені золотом на шкіряній обкладинці книги переважно у вигляді родового герба. Мали такі й Любомирські. У Рівненському краєзнавчому музеї зберігається книга із тисненим суперекслібрисом з родовим гербом Любомирських. Книга, щоправда, пошкоджена.

На книгах можемо побачити надписи і автографи, зроблені руками рівненських князів — Станіслава, його дружини Людвики та невістки Людвики, князів Юзефа і Фридерика, Ванди — дружини передостаннього рівненського князя.

За словами музейників, деякі екземпляри цих книг на аукціонах оцінюють у кількадесят тисяч доларів.

Деякі стародруки реставрації не підлягають

Хоча стародруки й зберігаються у прийнятних умовах, однак час бере своє. Деякі екземпляри дуже пошкоджені, а біля декотрих стоїть напис: «Реставрації не підлягають». Що буде з цими книгами і чи не можна передати книги, які не підлягають реставрації, фахівцям для відновлення?

Олександр Булига, директор обласного краєзнавчого музею, зазначив:

До нас із такими пропозиціями ніхто не звертався. Музей має план проведення реставраційних робіт. Книги з бібліотеки Любомирських є в ньому, але не в початковому списку. Є багато інших музейних предметів, які найперше потребують реставрації. Наприклад, нагальної реставрації потребують окремі стародруки церковного походження, після них реставруватимемо і частину бібліотеки Любомирських. П’ять книг бібліотеки Любомирських надійшли до музею уражені грибком. Вони зберігаються окремо від інших, поширення ураження не відбувається. Наш реставратор по паперу не може їх реставрувати. Але це не означає, що реставратори вищого рівня не зможуть цього зробити. Віднайдемо кошти й обов’язково їх реставруємо.

За словами Олександра Булиги, книги з бібліотеки Любомирських уже понад 20 років експонуються в музеї. Усю ж книгозбірню експонувати нереально через брак експозиційної площі.

Світлана КАЛЬКО.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також